На Дніпропетровщині будують храм на тифозному кладовищі
Екологічний скандал назріває на Дніпропетровщині. На місці старого кладовища, де колись ховали померлих від тифу та сибірки, почали закладати фундамент нової церкви. Поблизу - дитячий майданчик і школа, а тепер там знаходять людські кістки.
Представники ж сільради запевняють - будувати храм на рештках можна.
Повертаючись додому, Наталя побачила приголомшливу картину: вздовж узбіччя лежали купи людських кісток. Жінка не розгубилася й миттєво витягла з сумки фотоапарата. Вже вдома вона показала жахливі кадри рідним і сусідам.
Наталя Щурова, мешканка с. Любимівки:
- После того, как я сняла это все, кто-то узнал об этом и сообщил в сельский совет или церковь. Несмотря на такую плохую погоду - проливной дождь, это все за ночь было собрано, но все они не успели собрать, потому что развозились кости в разных частях села.
Мешканці Любимівки вкрай обурені та налякані. Всі знають - на цьому цвинтарі ще 80 років тому ховали померлих від інфекційних хвороб.
Любов Степанівна, мешканка с. Любимівки:
- Кості, хребти, голови, кості конєчностей. І собаки тягають їх, собака одна тягала, тягала костку ту, і вже додихає лежить. В ті періоди були тиф, сибірка, боліли люди, їх захоронили там. Волоси валяються оцих покойних, це ужас один!
Отець Костянтин, з ініціативи якого і зводять нову церкву, не вважає, що ставити храм на могилах - це погано. Як доказ - демонструє дозволи на роботи від усіх інстанцій, зокрема й санітарно-епідеміологічної служби. Крім того, наголошує: будувати християнські святині на людських рештках - традиція.
Отець Костянтин, настоятель Свято-Миколаївського храму с. Любимівки:
- Это нормально, это традиция - строить храмы на кладбище. Поэтому в общем-то для этих людей это самое лучшее, что может быть на этом месте, это памятник в память этих людей, которые здесь лежат.
Не бачать загрози епідемії і в сільраді. Там запевняють: всю землю будівельники вивозять у спеціально визначене місце, а кістки збирають і перепоховують. На думку урядників - хтось сіє серед людей паніку.
Олена Фурман, секретар Любимівської сільради:
- Я вам скажу, что с жалобами к нам в сельский совет никто не обращался. Это вот у нас есть такой депутат Любовь Александровна, которая раздувает все события, которые происходят у нас в Любимовке. Она очень активный у нас деятель, она пишет жалобы на всех.
Та незважаючи на всі пояснення, місцеві віри не ймуть. Люди в розпачі.
Любов Тернова, мешканка с. Любимівки:
- Всю ніч збирали кістки, бо знали, що приїде телебачення. І конечно хотелось би, чтоб якась служба, яка б могла захистити нас, наших людей, наших дітей від усього, що може бути. Може бути і вспишка, може бути... Я даже не знаю, що в нас може бути.
