У столиці повільно рухається справа щодо захопленої квартири

Про родину, яку першого листопада цьогоріч викинули з квартири незнайомці, Свідок уже розповідав. Тоді подружжя Попілів пішло до дитсадка по п'ятирічного сина, а коли повернулося, то до оселі потрапити не змогло - її захопили незнайомці. Відтоді минуло майже два місяці, а люди досі мешкають по родичах. Проста українська сім'я на власному досвіді переконалася - від правоохоронців на допомогу чекати годі.

З п'ятирічною дитиною - по людях, без речей і документів. Так викинута на вулицю родина Попілів живе вже два місяці.

Вікторія Попіль, постраждала:

- Мы уже второй раз поменяли место жительства, уже третьи родственники, у которых мы живем с ребёнком.

За маленьку однокімнатну квартиру на Героїв Севастополя 7-б вже кілька років судяться двоє родичів: Петро Голик, діти якого жили в помешканні, та його сестра. Суди ще не закінчилися, натомість житло зухвало захопили якісь незнайомці. Мешканці одного дня повернулися додому, а на дверях - інші замки. Люди кажуть - уже два місяці не можуть забрати свої речі.

Петро Голик, постраждалий:

- После того, как мы получили письма с просьбой забрать наши вещи, иначе их выбросят, я со своей женой бывшей поехали на Героев Севастополя 7б, но в квартиру попасть мы так и не смогли, поскольку ключей у нас нет, а в то время в квартире никого не было. Проживает ли там кто - мне это неизвестно.

Постраждалі вже втомилися звертатися до міліції та прокуратури, натомість жодної допомоги від правоохоронців не отримали. Люди кажуть - міліціянти з ними навіть не хочуть говорити. Тим часом у БТІ родині повідомили, що квартиру вже готують до продажу.

Вікторія Попіль, постраждала:

- Районная милиция седьмого ноября сказал нам, что послали письмо в БТИ, чтобы с этой квартирой не производились никакие действия, 27-го мы позвонили в БТИ и спросили, есть ли такое письмо, но там нам сказали, что письма никакого не получали, мы пошли сами к следователю, взяли с боем это письмо, потому что он не хотел давать, он не знал, где оно, не хотел ставить печать, то есть складывается впечатление, что районная милиция не то, что не притягивает к ответственности - делает все, чтобы затянуть дело. 

Журналісти Свідка прямують до міліції з простим питанням - що там зробили за два місяці, аби розслідувати цю справу? Отримуємо відповідь - відкрито аж п'ять кримінальних проваджень. Те, що за пошкодження майна, вже закрили. За самоуправство - розслідують. Що з трьома іншими - пояснити не змогли.

Ірина Біба, помічник керівника Солом'янського РУ міліції м. Києва:

- Одне ви закрили, інше проводиться?

- Інші три, вони проводяться.

- За стеттею якою, інших три кримінальних провадження, якщо їх було всього пять?

- Ви мене зараз хватаєте за цифру, ви спитайте у людей, скільки, зараз я скажу, скільки, але може, я не всі знайшла.

Зухвалим самоуправством незнайомців і бездіяльністю правоохоронців шоковані представники влади. Ще 23-го листопада до міської прокуратури надійшов депутатський запит, щоб допомогти людям відстояти їхні права.

Віра Шулякова, прокурор Солом'янського району м. Києва, телефоном:

- До нас звернувся Андрієвський як депутат Київської міської ради, і ми йому направили відповідь, що справу внесли до єдиного державного реєстру, відкрили кримінальне провадження і всі матеріали скеровані до районного управління міліції.

Натомість, сам депутат говорить - жодної відповіді не отримував. Він обурений рівнем роботи українських правоохоронців.

Дмитро Андрієвський, депутат Верховної Ради:

- Звичайно, нас такий перебіг подій не дуже влаштовує, ми намагаємося зробити все, щоб прискорити розгляд по суті цього питання, тому я, як депутат вже ВР, звертаюся до прокуратури районної з вимогою надати мені терміново відповідь, що ж там все таки відбувається і як розслідують ці, на мій погляд, кримінальні справи.

Завдяки таким оперативним діям правоохоронців Новий рік родина Попілів уже зустрічатиме не вдома. Та міліціянти й прокурори ще можуть виправити ситуацію і зробити постраждалим подарунок на Різдво чи, принаймні, Водохреща.