На Волині громада воює з цвинтарем

У волинському селі Кульчині люди не мають спокою навіть після смерті. Через непорозуміння тамтешнього голови з громадою могилу одного з небіжчиків уже двічі переміщали. Останнім місцем спочинку чоловіка виявилося… засіяне поле. Чиновникові, щоправда, до того байдуже, а ось люд захвилювався. Каже, харчуватися збіжжям і городиною, зрощеними на цвинтарі, небезпечно для здоров'я.

Вона досі переповідає про свій клопіт сусідам і не йме віри, що змушена була хоронити чоловіка двічі.

Феодосія Ширина, мешканка с. Кульчина:

- Через день в сільраді мені сказали, що вам того чоловіка треба переховувати. В мене такий шок, звичайно, був. Я не могла нічого сказати. Кажу: а в чому справа? Діло в тому, що там земля під забудову. А кладовище буде далі метрів на 200.

Вже наступного дня питання вирішили: могилу облаштували в іншому місці - посеред засаджених людьми ділянок.

Олег Данкевич, Жидичинський сільський голова:

- Ще раз пояснюю: помилка у тому, що коли освячували кладовище, виконавчу владу сільської ради ніхто не повідомив. Ні депутатів, нікого. Я про це взнав через 10 днів, коли сказали: ми вже поставили хрест і освятили. Кажу, хто вам дав дозвіл? Ми самі рішили. Ну, рішили, так рішили…

Чому чиновник, знаючи про неможливість поховання на освяченому місці, не повідомив про це громаду - нині питання номер один. Нові межі цвинтаря, про які люди дізналися випадково, їх обурили. Селяни певні: під кладовище за рік-другий заберуть і їх ділянки. Байдуже, що документи є.

Тамара Вінцюк, мешканка с. Кульчина:   

- Ми посіяли, дивлюся - хрест стоїть. Стояв біля лісу, а через деякий час навпроти городу. Всі люди шоковані.

- А ви внутрішньо налаштовані ту землю боронити?

- А чого ні? В мене є діти, внуки, будемо стояти, битися. А що нам залишається робити? Брати вила і захищати. Хіба що нас перестріляють.

Нова ділянка розрахована на понад 700 могил. І всі дозволи на неї оформлено - кажуть у сільраді. Втім люди зазначають: цвинтар розташований вище за їхні наділи, тож волога з могил стікатиме просто на городину. Зі старого кладовища вже тече - у криниці. І там не вода, а отрута. 

Лілія Шпак, мешканка с. Кульчина:

- Дитина отруїлася важкими металами. І довелося нам здавати в лабораторію на аналіз воду, яку ми беремо в колодязях тут по сусідству. Вийшло так, що в реанімації нам сказав завідуючий, принести хоча би з п'яти хат ту воду. Ми принесли її на аналіз - там вийшла ціла таблиця Мендєлєєва. І тепер вже 15 років я лікую дитину, по цю пору.

За таких обставин, гірко резюмує баба Феодосія, її чоловіка можуть перепоховати і втретє. Бо люди збунтуються і попросять забрати могилу від їхніх городів.