Сторічний киянин звинувачує опікунів у шахрайстві
Подарував квартиру, а потім передумав. У столиці пенсіонер-довгожитель судиться з опікунами, яким колись переписав житло.
Михайлові Сергійовичу днями виповнилося сто років. Та дідусеві не до ювілею. Каже, яке там свято, коли в домівці - лихо.
Михайло Челишев, мешканець м. Києва:
- Жена написала письмо моей дочке. Грубоватое письмо, а та ей ответила тоже грубовато. И вот с этого пошло.
Невдовзі про те, що подружжя посварилося з найближчими родичами, дізналися сусіди. І одразу ж запропонували стареньким допомогу. Коли ж тяжко захворіла господиня - опікуни взялися хазяйнувати.
Михайло Челишев, мешканець м. Києва:
- В начале нормально все было. Жену устраивали, меня - не совсем. Включает все четыре конфорки. Говорю - зачем ты включаешь? Плиту так загадила. Что там говорить. Принесли консервацию какую-то. Жена раскрыла, взяла в рот, а там сплошное стекло.
Спілкуватися з родичами пенсіонерам категорично забороняли. Коли ж померла дружина, дід Михайло терпів рівно дев'ять днів.
Галина Лозько, родичка пенсіонера:
- Вдруг звонит мне дед. Плачет в трубку и говорит: Ты знаешь, что умерла Лена? - Как умерла! Они тихонько похоронили и даже никому не сказали.
На квартиру до старого одразу з'їхалася рідня. Люди вжахнулися, кажуть: такого безладу тут ніколи не було. А в місцевому ЖЕКові на них чекала ще одна новина - після смерті хазяйки половина квартири відійшла її опікунам.
- Каким там образом заключался договор - этого никто не знает.
Михайло Челишев, мешканець м. Києва:
- Когда мы заключили договор, я его толком не разобрал. Зачитали, как попало, быстренько. А я еще и плохо слышу.
Нині Михайло Сергійович налаштований рішуче. Каже, зробить усе, щоби підписаний документ став недійсним.
Михайло Челишев, мешканець м. Києва:
- Я дал им три тысячи долларов. Они меня уговорили. Я им давал деньги, а теперь она отказывается. Вы мне ничего не давали. А вы докажите, говорит. Вот я с этого слова и разорвал все. Это оказались такие жулики! Страшные жулики.
Галина Лозько, родичка пенсіонера:
- Принесли иск на 87 тысяч и прописали все дела. Что за квартиру они платили около 20 тысяч. 28 на ремонт. Видите - этот ремонт здесь не делался, сколько я здесь знаю. З тысячи 300 за газеты и за журналы, за транспорт 9 тысяч.
Познайомитися з текстом підписаної дідом Михайлом угоди журналістам не вдалося. Нові співвласники квартири афішувати документ не бажають, і від спілкування з журналістами не в захваті. Тож усі крапки в цій історії тепер розставить суд. А щоби Ви не ускочили в таку халепу - памятайте:
Володимир Павленко, правознавець:
- Було б краще в договорі прописати, яким саме чином має відбуватисся догляд. Якщо це фінансування - то в яких межах, як часто і які кошти повинні передаватися. Або які продукти харчування. Тобто, яким чином має відбуватися догляд.
Коли ж Угода про довічне утримання підписана - обидві сторони повинні потурбуватися про її правильне виконання.
Володимир Павленко, правознавець:
- Найкращим доказом того, що послуги були надані, був би акт приймання-передачі послуг. Якби протягом якогось періоду підписувались такі акти, де б передбачалося, що надані такі-то послуги і що претензій у стареньких жодних немає. Таким документом можна дуже добре себе підстрахувати.
