Чому суспільство жорстоке до дітей-аутистів?
Цих дітей соромляться рідні, їх не беруть у звичайні школи й виганяють з ігрових майданчиків. Тож малюки занурюються в себе й уникають контактів із зовнішнім світом. Проти загадкової хвороби - "аутизму" - досі не знайдено ліків. Витягти "дитину дощу" з самоізоляції можна лише завдяки комплексній терапії. Проте через брак коштів для багатьох батьків це залишається недосяжною мрією.
Світло - занадто яскраве, звуки - надмір гучні, дотики - інтенсивні. Таким сприймають світ діти-аутисти. Вони болісно реагують на все, що їх оточує, ніколи не просяться на руки й не дивляться в очі навіть рідній неньці. Ця жінка - мати 16-річної дівчинки з розладами. До звичайної школи її доньки не взяли. Вона навчається вдома. Коли потрапляє за межі власного будинку, лякається.
Юлія Клепець, мати дівчинки з особливими потребами:
- Коли ми заходимо в транспорт, це повинні або всі встати, або, щоб нікого не було в транспорті. Тому що дитина лякається натовпу. Вона починає кричати, неадекватно себе поводити.
Ця жінка - теж Юлія. Її синочку Олексію майже п'ять років. Він веселий, грайливий, лагідний до батьків, але досі не розмовляє, не виконує прохань і панічно боїться чужих людей. Все - через загадкову хворобу. Окрім труднощів із дитиною, матері доводиться терпіти ще й глузування чужих людей.
Юлія Гришковець, мати хлопчика з особливими потребами:
- Засуджують, звичайно. Засуджують і пальцями тикають. Як на мене, так і на його. Даже якщо я десь в магазин ходжу. Взгляди косі кидають. Мол, що це таке, де ви його взяли, нащо ви його показуєте. Однолітки-дітки теж сміються і пальцями тикають, якщо бачать.
Це тому, що дорослі налаштовують здорових дітей проти тих, хто має особливі потреби - вважає директор спецшколи для аутистів. Інколи батьки особливої малечі стикаються з відвертим приниженням.
Марія Щибрик, директор приватної спецшколи для дітей з аутизмом:
- Прийшла мама з дитиною. Дитинці 5 років. Очі розумні, дивиться на мене. Мама розказує, що на комісії завідуючий міською комісією сказав, що ваша дитина дибільна і ви така сама дибільна, що думаєте, що ваша дитина заговорить. Цей Женєчка в нас почав розмовляти в 8 років реченнями. З діагнозом "імбецил ненавчуваний" йому дали "інтелект норма" на комісії.
Найголовніше в лікуванні аутизму - якнайраніше виявити недугу. Якщо дитину піддати комплексній терапії - вона розвиватиметься і в майбутньому зможе пристосуватися до суспільства. У цій приватній школі з аутистами щоденно працюють логопеди, психіатри, дефектологи та інші кваліфіковані фахівці. Артурові вже 11 років. Хлопчик не розмовляє, проте дуже любить писати.
- Вот, дивися, банани. І ти пиши - банани. Пиши, Артурчик, пиши.
Якщо реабілітацію починають до дворічного віку, в 60 відсотках випадків "діти дощу" вдало адаптовуються до довколишнього світу та згодом ідуть у звичайні школи. Після семи років терапія менш ефективна, тому для батьків найцінніше - час. Його обмаль залишилося у мами п'ятирічного Олексія. Повернути хлопчика до нормального життя можуть у приватному спеціальному дитсадку, каже жінка, утім педагогічне лікування дуже дороге. Таких грошей у родини немає. Якщо ви небайдужі й бажаєте допомогти малому - телефон мами можете дізнатися в редакції "Свідка".
