Священнослужителі готують допомогу солдатам АТО
Словом, і ділом. Священнослужителі готують допомогу солдатам, які служать у зоні проведення Антитерористичної операції. Головно - це харчові продукти, засоби особистого захисту й гігієни. Та чимало панотців й самі б не проти поїхати в гарячі точки. Що їх зупиняє - розкажуть наші кореспонденти.
Тут зброя, харчі, бронежилети й шоломи. Ще один взвод батальйону "Київщина" вирушає на Схід. Вояки не поїдуть без напутнього слова керівництва, а також вже традиційно - священика.
У гарячих точках вони згадують про релігію. Надто коли стає дуже страшно.
Утім, на передовій, серед солдатів, духівництво зустрінеш нечасто. По-перше, служителів у зоні АТО так само убивають. Як ось голову ради церков Маріуполя, котрий загинув від вибуху мінометного. А також захоплюють у полон. Наприкінці минулого тижня в Донецьку зник отець Тихон, священик греко-католицької церкви.
Отець Андрій, священик Української греко-католицької церкви:
- Він не виходить на зв'язок, робимо певні заходи, щоб визволити його з полону, постійно на свою адресу отримував погрози, його машину було пошкоджено написами - смерть ворогам, жидобандерівець, це ніби і смішно, але уже і страшно.
А по-друге, статус панотців, які прагнуть бути серед солдатів, не визначений. Посади так званих капеланів - штатних військових священників - є в багатьох державах світу. В Україні ж вони поки працюють на громадських засадах.
Євстратій Зоря, речник Української православної церкви Київського Патріархату:
- Існує міжконфесійне братство, яке співпрацює з Міноборони, існує низка наказів, але все це існує в площині особистого порозуміння домовленостей, але не визначено головне - який статус військового священика, його місце повинно бути визначено, як під час проходження служби, де його місце під час бойових дій, які його функції, військо існує за статутом.
Нині в церкві твердять - сама ситуація диктує затвердження капеланства. Бо на війні без священиків тяжко.
Отець Сергій, священик Української православної церкви Київського Патріархату:
- Я с марта был - Хер. обл - Стрелковое, Чонгар Чаплынка - граница с Крымом, в тех местах, где я был они могли стать горячей точкой в любой момент, были команды к бою, были над головой вертолеты, для священника, священник - это тот человек, который приносит мир.
До того ж, священики нині вже більше ніж носії релігії, вони - доброчинці. Отець Олександр опікується військовою частиною на Одещині, де бійці охороняють стратегічний об'єкт.
Протоієрей Олександр, священик Української православної церкви Київського Патріархату:
- Я бывший профессиональный военный, служба по контракту, в разведке, спецназе, мое серце дрогнуло, я поехал в часть, когда я это все увидел, я понял, что я здесь надолго. Разрушенный забор, проданы территории частей, это солдаты похожие на бомжей, мы пытаемся одеть, снарядить, накормить.
Все, що купує священик - це на пожертви прочан і просто небайдужих громадян. Придбане він особисто відвозить військовим. Поїде і в зону АТО. Й можливо вже у статусі капелана.
