Влада на Одещині кинула напризволяще переселенців-інвалідів
На Одещині мерзнуть інваліди-переселенці. У корпусах санаторію, не пристосованих для мешкання холодної пори, понад сотня недужих. Половина з них - діти. І це далеко не всі проблеми хворих біженців.
Пані Оксана - інвалід з дитинства зі стовідсотковою втратою зору. Лише тиждень тому вона поховала матір, що пересувалася візком. Каже: в неньки стався серцевий напад. Спочатку довго чекали на швидку, потім - поки волонтери знайдуть ліки.
Оксана, переселенка з м. Луганська:
- Но препараты нам привезли только через пять дней. И на второй день после этого мама умерла.
Тепер у самої Оксани розвинулася гостра стенокардія. Проте ліків знову немає. Місцеві чиновники попередили: про переселенців дбатимуть лише добровольці. Потурбуватися про самих себе можливості немає: інвалідної пенсії просто не платять.
Оксана, переселенка з м. Луганська:
- То, что мы находимся тут с июля месяца - никто выплачивать не будет. Только текущие. И то, мы написали заявление в сентябре, а выплаты будут только в октябре.
У такій ситуації 260 переселенців - мешканців санаторію Сперанса, що на курорті Сергіївці. З них - понад сто інвалідів, серед яких багато дітей. До браку ліків додався ще й холод. Корпуси кам'яні, ще й без опалення. Від пронизливого вітру з лиману захищаються, як можуть.
Ганна, переселенка з м. Луганська:
- С сыном утепляла, ему 4 годика. Ватой из матраса порванного утепляли окна. Очень сильно тянет. Эта сторона очень холодная.
Пані Тетяна замість вати використовує давній перевірений засіб.
- Ленты там есть, но они ж не держаться. А это ж держится на века. Утепляться приходится, а что делать.
Директор санаторію каже: пообіцяв людям до 15-го жовтня електричне опалення. Проклали нову мережу, купили конвектори, тепер поступово їх встановлюють. Навіть великого генератора на випадок вимкнення світла придбали. Проте все це - наборг або власним коштом. Так само, як і харчування. Від держави не отримали копійки.
Валерій Супруненко, директор санаторію:
- Нам поставщики доверяют и дают в долг. Деньги, ресурсы закончились. Все держится на энтузиазме нашей команды и не без помощи небезразличных людей.
Люди з острахом чекають, раптом постачальникам урветься терпець, тоді інваліди-переселенці відчують не лише холод, а й голод.
