Інвалідність - не вирок, а інше життя
Їх у світі більше мільярда, а в Україні майже 3 мільйони. Сьогодні Міжнародний день інваліда. На долю цих людей випали нелегкі випробування, та вони долають труднощі, виявляють виняткову силу духу й непохитну віру в життя. Окрім того, дивують нас своїми вміннями і допомагають іншим.
Їх називають лагідно - "зануреними в себе". У цьому центрі реабілітації дбають про діток-аутистів. Вони малюють ялинки, але більшість не може вимовити і слова. Іван теж сюди ходить. Щодня. Йому тут, серед інших таких же як він, добре.
Усе почалося у 3 роки, після того, як Івану зробили щеплення. Через деякий час йому відібрало мову.
Наталія Мельникова, мама Івана:
- Речи нету вообще, совершенно. Забываешь, с чего это все начиналось.
Спілкується Іван за допомоги карток.
- Он ко мне подходит, карточку дает мне.
Зараз йому 9-ть. Хлопець любить грати на синтезаторі, їздити велосипедом, купатись. Для рідних хлопчик не інвалід, а "особливий".
У Олега Миколайовича інше життя розпочалося у 13 років.
Олег Полозюк, інвалід I-ї групи:
- Я отримав спортивну травму, займався плаванням і пошкодив шийний відділ хребта та спинний мозок. З того часу, вже 31 рік, я пересуваюсь на інвалідному візку.
Та після травми життя не скінчилося. Чоловік здобув чимало спортивних нагород. І у візку здійснив мрію дитинства.
Олег Полозюк, інвалід I-ї групи:
- Виконав мрію ще першого життя свого, щоб стати майстром спорту. Кожна медаль, вона далася трудом, то не зважаючи, чи це бронза, чи срібло, чи золото, вона кожна по-своєму цінна.
І навіть тепер, коли Олег Миколайович не може ходити й наповну працювати руками, він залишається основним годувальником сім'ї. Працює юристом. А ще допомагає іншим людям з фізичними вадами адаптуватися до життя.
Олег Полозюк, інвалід I-ї групи:
- Найголовніше - психологічно усвідомити свій стан. Подивитись, що люди з таким станом і параолімпійські медалі здобувають, і адаптуються в життя.
І не лише адаптуються, а й демонструють неабиякі таланти. Це Дар'я Безкоста. Знана українська художниця, у якої замість пензля пальці ніг. Її роботи збирають цілі галереї.
А це Ярослав Семененко - плавець без рук. Два золота та одне срібло. Такі досягнення хлопця на параолімпійських іграх у Сочі.
Іван Сівак та Надія Вербицька - двократні чемпіони світу у спортивних танцях на інвалідних колясках.
А ця історія здається взагалі нереальною. Австралієць сербського походження Ніколас Вуйчич народився без рук і ніг. Та навчився ходити, плавати й навіть рибалити. Кілька років тому одружився і став батьком. Він - професійний оратор. Щороку чоловік виступає 250 разів і розповідає свою життєву історію. Власним прикладом доводить зневіреним: життя - найдорожче, що в нас є.
Максимальна допомога дорослим інвалідам в Україні нині становить 1400 гривень, дітям - майже дві тисячі. Ще серед пільг - безоплатний проїзд у громадському транспорті, 50% вартості квитка на залізниці восени і взимку й комунальні субсидії. А головне - можливість жити серед людей і почуватися людьми.
