Звичайні проблеми надзвичайників

Це - кадри, які за останні два місяці облетіли світ. Наймасштабніші за кілька десятиліть пожежі в Україні. Більше тижня палала нафтобаза під Києвом. На фотографіях з літака стовп диму нагадував ядерний гриб. Його було видно за десятки кілометрів. Водночас горить і Чорнобильска зона. Від місця пожежі до місця однієї з найбільших ядерних катастроф в історії - всього кілька кілометрів. Обидві пожежі вдається подолати ціною неймовірних зусиль та особистого героїзму вогнеборців.

- Волной накрыло так, что перешло через ж/д переезд и загорелась машина пожарная!

Так горить машина 20-ї пожежно-рятувальної частини Києва. Її екіпаж був одним із перших, хто намагався приборкати вогонь на нафтобазі під Васильковим. Юрій втратив автомобіль та сам дивом зміг урятуватися.

- Жалко, конечно, технику жалко!

Тепер ЗІЛ, на якому він працював останні п'ять років, відновленню не підлягає. Та чоловік не на камеру зізнається: автомобіль давно треба було списати. Він часто ламався й потребував неабиякого догляду.

Юрій, рятувальник:

- Знищив кабіну, знищив двигун. Від температури, за 150 метрів.

Масштабні пожежі, кажуть надзвичайники, оголили проблеми, що існують у Держслужбі з надзвичайних ситуацій. На цих кадрах рятувальник 33-ї боярської частини Валентин Дробот. У своїй сповіді він не побоявся розказати, у якому спецодязі доводиться виїжджати на пожежі.

- Бойовий одяг, в якому ми маємо виїжджати на пожежу… Деформацію бачите? Отримуємо отаке діло!

Майже з усім, що розповів відважний боєць Боярської частини, погоджуються й столичні надзвичайники. Їхній одяг не кращий, а техніка потребує ремонту. У своїй київській частині мають дев'ять пожежних машин. Зіли 86 року випуску, КАМАЗи новіші - 2007 року. Крім цього, надзвичайники ризикують власними життями всього за 2000 гривен на місяць. Командир частини розповідає про мрії своїх підлеглих.

Олег Мовчан, начальник 20-ї пожежно-рятувальної частини в м. Києві:

- Не хватає, конечно не хватає зарплати, мала зарплатня, я згоден, матеріальне забезпечення хотілося б краще...

Але пожежники запевняють, що не полишать роботу. Більше того, коли немає викликів, вони власноруч ремонтують техніку та наводять лад у частині.

Юрій, рятувальник:

- Умови, як самі бачите, зроблено якісно!

- Ви самі робили ремонт?

- Допомогали, кожен вносив свою частку свою, це другий дім. Всі повинні зробити.

Вадим у цій частині - новенький. Влаштувався працювати сюди лише місяць тому. Він нещодавно повернувся із зони бойових дій і вирішив кардинально змінити життя: раніше він був кухарем, тепер - пожежник. Однак він ще жодного разу не виїжджав на виклики. Тому і тут займається звичною справою.

Вадим, рятувальник:

- Сьогодні ми будемо готувати борщ.

Хлопець каже: рятувальнику головне - бути ситим. Тоді хоч у вогонь, хоч у воду.

- Бутерброди у першу очередь.

- З ікрою?

- Да, з красною.

Вони жартують й сподіваються, що умови їхньої роботи покращаться. Голова держслужби Микола Чечоткін навіть обіцяє, що знайде гроші, аби підвищити рятувальникам зарплату, а новенький спецтранспорт з'явиться ледь не наступного місяця. Але поки, в реальному житті, все не так оптимістично.

Микола Чечоткін, голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій:

- 80 відсотків техніки, яка мається сьогодні у Держслужбі з надзвичайних ситуацій, відпрацювала свій встановлений термін й підлягає списанню.

Такі самі обіцянки рятувальники чули не один раз. Але мають витримку й силу чекати.