На Львівщині шукають винних у загибелі малюка

Зовсім маленька дитина померла через вражаючу байдужість батьків на Львівщині. Піврічного Тарасика Алісова, зневодненого та повністю виснаженого, привезли до лікарні вже в стані агонії. Лікарі не змогли врятувати життя дитини. Та найстрашніше те, що малого можна було врятувати - якби батьки вчасно викликали швидку, а односельці й чиновники раніше помітили проблемну сім'ю та підтримали її. Чому ж до трагедії ніхто не звертав на це уваги?

У Тарасика Алісова могло бути довге й щасливе життя. Він міг стати лікарем, вчителем або будівельником. Та не судилося. Хлопчик прожив лише шість місяців від народження. Малюк захворів, але батьки не поспішали викликати швидку допомогу. Звернулися до медиків лише за кілька днів. 

Олена Горюшина, головний педіатр Перемишлянського району:

- Коли приїхала швидка допомога, дитина була в агонуючому стані. Привезли в реанімаційний відділ лікарні. За кілька хвилин після госпіталізації дитина померла. Померла вона фактично від кишкової інфекції, яка викликала інтоксикацію і різке зневоднення.

За Тарасиком мали особливо доглядати. Адже народився він із водою в легенях. За своє коротеньке життя двічі хворів на пневмонію. Важив на кілограм менше норми.

Вероніка Загрева, прокурор Львівської обласної прокуратури:

- Вказана дитина вже два рази лікувалася в лікарні ОХМАДИТ із діагнозом "запалення легень" і на даний час фактично в стані обезводнення потрапила в лікарню. Тобто батьки фактично взагалі бездіяли в цій ситуації.

Тепер родичі, чиновники і правоохоронці шукають винних у страшній смерті Тарасика. Сім'я Алісових проблемна. Романові - 28 років, він інвалід із психічного захворювання, Ганні 21 - молода мати майже постійно п'є. Мешкає подружжя в селі Білці на відшибі.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

- Це оселя родини Алісових. Після смерті дитини тут ніхто не живе - на дверях замок. Зовні важко сказати, в яких умовах виховували немовля.

Пригнічений горем батько прийшов до міліції скаржитися на дружину. На його думку, саме вона винна у смерті синочка.

Роман Алісов, батько загиблого хлопчика:

- Всьо винна вона, бо вона пила, втікала постійно, не приходила додому, дитину лишила на дві сутки, я дитину бавив з сестрою.

А це бабуся крихітки. Нарікає на невістку - мовляв, зовсім не дбала про дитину.

Мирослава Алісова, бабуся загиблого хлопчика:

- Вона взяла бутилку, давала бутилку, підставляла бутилку пеленкою, а сама йшла по телефону говорити. Або вийшла закурити.

Ми знайшли й неньку Тарасика. Вона нині мешкає в сусідньому селі. Після смерті малюка Ганна переселилася до матері. Ховаючи очі, розповідає про трагедію. В усьому винить чоловіка та свекруху.

Ганна Алісова, мати загиблого хлопчика:

- Нам дитина поносила, все казала до чоловіка, кажу: давай визвем швидку. Потім прийшла його мама, чоловікова, і каже: не шукай дитині хвороби.

- Скільки днів той понос був?

- Десь днів три-чотири.

Жінка переконує - дитину годувала й добре доглядала. Як доказ - демонструє крихітний одяг.

- В мене всьо чистеньке. Я з дитини прала, я того не боюся. Всьо чистеньке є.

На руці горе-матері класичне татуйовання: Ганна плюс Рома - дорівнює кохання. Розповідає - все починалося романтично, та закінчилося гірко. Ділиться крізь сльози мріями про Тарасика.

Ганна Алісова, мати загиблого хлопчика:

- Виросте, стане якоюсь дорослою людиною. Потім піде на якусь файну роботу, буде собі заробляти. Ше може мені коли буде помогати, але вже нема кому.

Та міліція її сльозам не вірить і шукає винних у смерті Тарасика. Батьки - перші підозрювані.

Віталій Янчишин, заступник керівника Перемишлянського РВ міліції:

- Маєм три версії, які розглядаємо. Тобто недогляд з сторони батьків. Зі сторони лікарів і зі сторони соціальних служб.

Утім, медики й соціальні працівники вже наготували купи виправдовувальних паперів. Та кивають один на одного.

Олена Горюшина, головний педіатр Перемишлянського району:

- Мною було зроблено подання ще в травні, 15 травня, в нашу райдержадміністрацію. В службу по справах дітей. Але відповіді на своє подання я не мала.

Служба у справах дітей запевняє - лікарі не повідомляли про хвору дитинку. Тож вони не мали підстав перевіряти цю родину.

Галина Гриньків, керівник служби у справах дітей Перемишлянської райдержадміністрації:

- З історії розвитку дитини зазначено, що дитина нормально розвивалась. Ніде не вказане, те що дитина з малою вагою і що є загроза життю і здоров'ю.

А ось сільській владі для того, щоб поцікавитися долею Тарасика, забракло... печатки!

Марія Несторович, в.о сільського голови Брюховичів та Білки:

- Мама дитини і сама дитинка в нас на території сільської ради не зареєстрована. Тому я не могла знати факт того, що сталося, якби вона була в нас зареєстрована.

- Тобто для вас важливо, чи є штамп в неї, чи нема штампу, чи як? А чисто по людськи?

- До мене ніхто не звернувся.

А соціальні працівники взагалі все спихнули на учасників АТО.

Оксана Винницька, керівник центру соціальних служб Перемишлянської райдержадміністрації:

- Об'їзд учасників АТО на першому плані, і на нас покладено ці обов'язки, і ми об'їжджаємо фактично всі сім'ї учасників. А нас тільки двоє людей. І тому, можливо, не до кінця ми встигли то все зробити, що планували.

Поки батьки, соціальні служби та медики звинувачують у смерті Тарасика одне одного, його маленька могилка зі скромними квітами - як пам'ятник людській байдужості.