На Волині всі мешканці гуртожитку страждають через одну навіжену "собачницю"

У Нововолинську мешканці цілого гуртожитку стали заручниками сусідства з навіженою власницею зграї собак і котів. Жінка оселила три десятки тварин у своїй єдиній невеличкій кімнаті. І вже 7 років люди не можуть дати ради смороду, бруду та паразитам, які є супутниками такої безглуздої доброчинності до братів менших. Куди тільки не зверталися - і до місцевої влади, і до СЕС, і до суду. Утім все, чого домоглися - мізерного штрафу для господині, що перетворила їхнє життя на пекло. Чому? І як чинити, якщо у вашому будинку оселився такий ексклюзивний сусід?

Нескінченний  гавкіт, нестерпний сморід і гори екскрементів - отак у створеному власноруч собачо-котячому царстві живе 60-річна пані Наталія. Її кімната в гуртожитку невеличка - лише 13 квадратних метрів. У ній закриті великі пси. Туди знімальна група не заходить, щоб не напали. Ця територія - спільна кухня на 5 сімей. Утім, у цьому блоці більше ніхто не живе, бо жити тут просто неможливо. Тут господиня імпровізованого притулку, як вона каже, годує та лікує тварин. Ось уже 7 років її сусіди-  вимушені заручники такої гуманності жінки.

Тарас Криштоф, сусід:

- Постійно сморід, неодноразово ступаєш на ті екскременти їхні. Нападають собаки, діти бояться, плачуть. Ми мучимся, просто-напросто ми мучимся з тими дітками, ходим, на руках носим, переступаємо, блохи скачуть, собаки в неї хворі всі абсолютно.

Андрій Микитюк, сусід:

- Бувало даже таке, що каналізація забивається із-за того, що там втопилась собака, і там її автоматом чи хотіли змити, чи що на цьому п'ятому поверсі, і доставали. І кажуть, що там така обстановка була, що неможливо було дихати.

Яна Крупник, сусідка:

- Собаки в пісочниці граються. Не діти наші, а собаки. Хочеться вийти надвір, щоб ніхто не гавкав. Розумієте чи ні?

Тарас мешкає на одному поверсі з собаками та котами. У нього - п'ятеро дітей. Найменшому синочку - чотири місяці. Сім'я забула, коли востаннє малеча спала в тиші та дихала свіжим повітрям. Через те дітлахи хворіють. У них - алергія. А 10-річний Юрко нині в лікарні з астмою. Порятунок один - позбутися собачо-котячого сусідства. Проте, цього зробити ніяк не вдається.

Тарас Криштоф, сусід:

- Ми вже разів три-чотири вивозили їх тих собак, але все рівно знову вони розроджувалися літом і на зиму тут тридцять, сорок псів.

Сама Наталія стверджує, що теж втомилася від постійного протистояння з сусідами. Уже й рада б спекатися собак, але - нікуди.

Наталія Маржан, господиня собак:

- Я хочу, щоб зробили чи на вулиці, чи обгородили сітку, видали якийсь кусок землі, чи якусь закинуту дачу, але теж зробили її культурно, наприклад.

Мрії жінки про притулок для її собак розбиваються об реальність. У міському бюджеті немає коштів на таке задоволення, а схожі заклади, що є в сусідніх містах, відмовляються брати чотирилапих. Згорьовані мешканці гуртожитку вкотре йдуть до представників влади, але ті лише розводять руками.

Едуард Савик, заступник міського голови Нововолинська:

- Я не знаю, як це питання вирішити. Неодноразово проводилися бесіди з нею про те, що вона не буде накопичувати тих собак. Що вона хоче тримати одну - то буде тримати одну. Вона на це йшла. Але однак накопичувалися ці собаки різними сферами впливу.

Не допомагають і численні звернення людей до всіх можливих інстанцій: у санепідемстанцію, ЖЕК, міську раду, прокуратуру. Максимум, чого добилися - суд призначив власниці собак, що перетворила життя цілого гуртожитку на пекло, штраф  розміром аж... п'ятдесят одна гривня. Виселити ж Наталію нібито не можна, бо там прописана малолітня дитина - її онука. Окрім того, жінка заборгувала державі 17 тисяч гривень за комунальні послуги. Проте юристи кажуть - ситуація не безвихідна. СЕС повинна дати висновки щодо дотримання санітарних норм, а органи опіки мають перевірити, чи дійсно онука мешкає з бабцею. Якщо ні - її зобов'яжуть виписати. Також через суд треба витребувати погашення заборгованості за комунальні платежі. Якщо немає грошей - майном. Але це усе має робити власник гуртожитку, а не його мешканці.

Ростислав Кравець, юрист:

- Я бачу лише ту обставину, що власник приміщення, власник гуртожитку не хоче це робити. Він поклав ці питання на інших співмешканців цього гуртожитку, які не мають фактично юридичної можливості цього зробити. Однак вони можуть звернутися до органів прокуратури, яка зобов'язана в їх інтересах вирішити це за допомогою суду.

До всього, прокуратуру має зацікавити, чому місцева влада, у чиєму підпорядкуванні нещасливий гуртожиток, та такі інстанції, як СЕС, досі належно не відреагували на звернення людей. Водночас ця історія вкотре демонструє, що через свою необізнаність з власними правами українці змушені роками страждати та терпіти незручності.