В Одесі інваліди-переселенці опинилися на межі голоду

Зморені голодом. На Одещині інвалідів - переселенців зі Сходу мимоволі змушують сідати на жорстку дієту. Безоплатне харчування, яке надавали їм у спецзакладах - скасували. Тож, вибір такий: сплачувати за обіди або готувати самостійно. Грошей на їжу люди не мають - кажуть, усе йде на ліки. А обіцяної компенсації від влади хворі так і не побачили.

Віра Дзюбак - мати трьох синів-інвалідів. Два тижні тому її родину змусили терміново переїхати з санаторія в Сергіївці до Куяльника. На новому місці гарні кімнати, навіть холодильник є. Проте, покласти в нього нічого. На полицях лише ліки та кілька банок із консервами.

- Толику берегу, на хлеб намазать.

Порахувавши сімейний бюджет, від харчування в їдальні Віра з дітьми відмовилась. У неї просто не вистачає на це грошей.

Віра Дзюбак, переселенка:

- Сижу и думаю: вот это - мой завтрак. Это мой сегодняшний завтрак. И вчерашний был. С первого числа - это мой завтрак. Обед  могу взять на три дня. После завтрашнего дня будет завтрак, обед и ужин вот этот. Пустой стол.

Ціна харчування в Куяльнику - 45 гривень на день. Для бюджету хворих людей - це забагато. Лідія Петрова - діабетик, під час переїзду навіть у кому впала. Їй економити на харчуванні не можна, проте виходу в жінки немає.

Лідія Петрова, переселенка:

- У меня пенсия - 1200. Переселенческих - 949, как инвалиду 1 группы. 2200 у меня доход. Чтобы оплатить трехразовое питание, необходимо 1300 гривен.

Готувати в номерах заборонено, тож що робити?

Галина Хорольська, переселенка:

- Чайник можно. А ни кипятильника, ни микроволновки, ни электропечи, этого - нельзя.

Людям, яких змусили терміново переїхати до Куяльника, обіцяли: буде можливість готувати самостійно. Для інвалідів це стало головним аргументом. Адже всі знали - з 1 вересня платити за їжу доведеться в будь-якому санаторії.

Марина Вєткова, інвалід-переселенка:

- Мы понимаем, что нам пора уходить на свой хлеб. Мы уже отвыкли от домашней жизни. Естественно, у нас  бы оставались деньги на приобретения памперсов, медикаментов каких-то. Нам некоторым нужно питаться по 5-6 раз в день. Ходить - 45 гривен в день, и когда в семье трое инвалидов - однозначно мы не можем.

Проте, виявилося - готувати в Куяльнику ніде.

Марія Тарасова, кореспондентка:

- Це та сама кухня, яку обіцяли інвалідам, коли перевозили їх з Сергіївки. Тут тільки одна плита, на якій працює лише дві конфорки. Зараз у санаторії майже триста людей. На думку обладміністрації, саме тут вони мають готувати собі їжу.

Як так сталося? В адміністрації відповідають: директор Куяльника просто передумав.

Марія Гайдар, радник голови Одеської облдержадміністрації:

- В какой-то момент был согласен на эту кухню. Потом, когда люди приехали, и он с ними пообщался, он стал категорически против этой кухни. Он опасается, что люди не смогут сорганизоваться, что возникнет какая-то пожароопасная ситуация.

Переселенці також твердять - обласні можновладці обіцяли їм фінансову допомогу, щоб люди не голодували.

Олександр Бондаренко, інвалід-переселенець:

- Замгубернатора озвучила, что приедет соцслужба и будет проводить мониторинг: кому сколько не хватает. И будут доплачивать на питание. Но это было сказано, но не сделано.

Але в адміністрації кажуть - Одеська область - єдина, де переселенці хоча б живуть у санаторіях безкоштовно. Щодо компенсації за харчування, то чиновники ще не з'ясували: кому з інвалідів вона найбільш потрібна. Обіцяють дати відповідь за тиждень. Кому пощастить - видаватимуть талон на одну трапезу в день.