В заручниках у ліфта - українській серіал жахів

Некерований ліфт тероризує мешканців столичної багатоповерхівки. Підіймач постійно ламається, а іноді й бере в заручники мешканців будинку. З полону кабіни доводиться вибиратися, ризикуючи власним життям. Чому старий ліфт, якому вже 28 років, а термін його експлуатації давно сплив, і досі лякає людей? Та коли знайдуть кошти на заміну аварійних підіймачів?

Калюжа крові та несамовитий крик жінки. У квітні в одній зі столичних багатоповерхівок несправний ліфт ледь не вбиває містянку. Відкриті перелами руки та ноги, шалена крововтрата - такі наслідки невдалої поїздки підіймачем.

У березні в Харкові ліфт убиває восьмирічного хлопчика. Дверима йому затискає шию. Школяр задихається. Сусіди, що стали свідками жахливої ситуації, не встигають врятувати дитину.

І знову столиця. У ліфті, що застрягає між поверхами, лікарі з чоловіком, до якого й приїхали на виклик. Серце пацієнта зупиняється просто в кабіні несправного підіймача. Щодня мільйони людей ризикують власним життям, заходячи до старих, вже зношених ліфтів, які будь-якої миті можуть стати вбивцями.

- Он начал мотаться между этажами и начал останавливаться между этажами.

Олена мешкає в цій 16-поверхівці на вулиці Тарасівській 36-А в Києві. Чи не щотижня вона та її сусіди стають заручниками цього вже напіврозваленого ліфта. Жінка розповідає - кілька тижнів тому їй ледь вдалося визволитися з полону неконтрольованого підіймача, що без зупинки возив її поверхами.

Олена Рожок, мешканка будинку:

- Я изнутри двери открыла, не знаю, откуда столько сил, и выскочила, а он уже двигался вверх, его не останавливали открытые двери.

У цьому будинку два ліфти. Вантажний не працює з 98 року, а ось пасажирський вже давно відробив своє. 

- Его поставили экспериментально, и вот уже 28 лет на нас экспериментируют!

Олені Микитівні 79. Коли підіймач не працює - вона не може навіть вийти надвір. Адже спуститися та піднятися на 16 поверх їй дуже тяжко.

Олена Микитівна, мешканка будинку:

- Я могу даже в магазин не идти, колени болят, сердце задыхается, оно у меня больное. Вот бачите мое колено, мне трудно подниматься и спускаться!

Боїться аварійного ліфта і Світлана. Кілька років тому вона стала свідком страшної трагедії в поліклініці. Тоді в кабіні, що раптово обірвався, загинули двоє жінок. 

- Это было на моих глаза, очень тяжело пережить, очень большой страх из-за этого!

Мешканці будинку кажуть, що вже втомилися чекати. Вони наче риби, що б'ються об лід, не можуть добитися заміни старих ліфтів вже багато років. Термін експлуатації кабін сплив ще 2012-го.

Ірина Петрова, мешканка будинку:

- Моих обращений только за тот год, наверное, больше 20, и от других много. Бывают, перезванивают, спрашивают: вы живы-здоровы? Лифт не работает. Хорошо, мы выясним.

Люди кажуть - невже комунальники відреагують лише тоді, коли станеться трагедія? За відповіддю прямуємо до ЖЕКу. Але тут у розпал робочого дня - порожньо! 

- Все закрыто, все закрыто! Хотя мастера наши есть всегда.

Вже поряд із будівлею на лавочці люди зустрічають заступника директора комунального підприємства. Він про проблему знає, але твердить - за підіймачі вони не відповідають.

Дмитро Курочка, заступник керівника ЖЕКу:

- Пассажирский лифт работает, иногда ломается, как и все живое. Есть обслуживающая организация, которой платятся деньги за обслуживание, и все. Вопросов к ЖЭКу, который занимается придомовой територией, больше быть не может по лифтам. Сори! Все эти ремонты и бюджеты на модернизацию проходят из бюджета Киева.

Але водночас запевняє - ліфти цього будинку вже три роки є у списку програми із заміни та модернізації підіймачів. Питання лише в тому, коли з'являться гроші? Та ось Свідок знайшов розпорядження Київської держадміністрації з переліком кабін, які мають відремонтувати або ж замінити 2015-го року. І увага! Ліфтів із будинку на вулиці Тарасівській 36А у цьому списку немає.

Чому вантажний та пасажирський ліфти, у яких ще три роки тому збіг термін експлуатації, й досі лякають мешканців будинку? Невже лише аварія змусить чиновників замінити старе на нове? Відповіді на ці запитання ми хотіли почути від відповідальних у Київській міській держадміністрації. Та там за два дні так і не знайшли людину, яка б поспілкувалася з журналістами.