На Сумщині службовий пес врятував хлопця-інваліда

На Сумщині хлопець-інвалід ледь не замерз у лісі. Його кілька годин безуспішно шукали в темряві родичі та односельці, аж поки не викликали поліцію. Службовий собака вийшов на слід зниклого і привів шукачів на околицю села. Якби не пес, парубок міг загинути. Адже хворіє на дитячий церебральний параліч і майже не розмовляє.

Сашкові - 23 роки. Його рухи та мову від народження скував дитячий церебральний параліч. Тому єдина розвага для хлопця - нетривала прогулянка. Того дня Сашко також вийшов подихати свіжим повітрям. І раптом зник. На вулиці вже темніло.

- Больне дитя, воно з головою. Куда попало йде, оце його отут мати шукає, а він може в ліс уйти. Або звідкілясь той. І жалко, жалко хлопчика.

Спочатку хлопця шукали самотужки - мати разом з родичами оббігала всі закутки села.

Валентина Нугманова, мати зниклого хлопця:

- Їздили і ми думали: десь там, десь там. Ми побігли з нею, кричимо: Саша, Саша, і так ми бігали, бігали з нею, нічо ніде не знайшли.

Батько ж у пошуках сина допомогти не міг. Він - незрячий інвалід, тому чекав на Сашка вдома.

Михайло Нугманов, батько зниклого хлопця:

- Боялись, шо он где-нибудь уснет, пойти к кому-нибудь он не мог, нет у нас такой привычки, шоб ходить куда-то.

Коли пошуки з родичами та сусідами результату не дали, зателефонували до поліції. На годиннику була вже північ.

Микола Гармаш, співробітник Сумського РВ поліції:

- Готувалися до того, що шукати прийдеться, наверно, довго. Бо ніч, ніяких ні людей, нікого, не видно нічого. На вулиці 0 градусов температура була, нічого не скаже він, не позове - він, ну можна сказать, не балакає.

Утім, урятував Сашка пес. Саме поліційна вівчарка нанюхала слід зниклого парубка.

Олександр Яковенко, кінолог:

- Нюхай, молодец, хорошо, ищи. Эдвин, ищи, хорошо, хорошо. Умничка, ищи, молодец.

- Довго він шукав?

- Собака шукала близько 20 хвилин.

- Сюди ми дійшли, і собака зупинився, з чого я зрозумів, що, можливо, тут він лежить. Було темно, не видно. Я дістав ліхтарик, посвітив. Він ось отута знаходився.

Хлопчина вже майже не рухався, бо дуже змерз.

Микола Гармаш, співробітник Сумського РВ поліції:

- Він не рухається, давай його трогать, коли вже побачив, що він одкриває глаза, уже стало легше втричі, що він, слава богу, живий.

Захололого та переляканого Сашка правоохоронці відвезли додому.

- Если б не нашли, так утром бы труп был бы.

Валентина Нугманова, мати зниклого хлопця:

- Ми й обнімали, і Катя кричить, а він каже - та підождіть, не кричыть, я кажу: як не кричать же ж, ви що, я так вас ждала.

Після обійм та гарячого чаю Сашко плутаними словами розповів, що побачив на вулиці трактора. Слідом за ним і пішов.

- Ти ходив дивиться на трактор? 

- На трактор. 

- Там великі трактори їздили? 

- Да.

На околиці села хлопцю стало зле, він притулився до дерева і впав, а від холоду та втоми згодом заснув. Тепер він на двір виходити не хоче. Дуже боїться знову загубитися.