Турки-месхетинці зі Слов'янська вилетіли до Туреччини
Вони повертаються додому після десятиліть поневірянь. Етнічні турки-месхетинці, які жили на Сході України, вилетіли на свою історичну батьківщину. Сьогодні з Харкова в Туреччину вирушили два літаки.
Вони покидають Україну з сумом. Без образ - але зі сподіванням на ліпше. Більше трьохсот турків-месхетинців сьогодні повертаються на історичну батьківщину.
- Родина ждет!
Ясін летить із великою родиною - дітьми, батьками, братами та їхніми дітьми. Каже: хотів, щоб цей переїзд був останнім для його сім'ї.
- Я никогда не был, первый раз еду. Я разговариваю по-турецкий, язык - турецкий язык, по национальности - турок.
- Мы уже два раза выселены. То Узбекистан, то Грузия. Теперь к своей нации поедем.
Ще за царя Миколи Першого частина турецьких територій - Месхетія - відійшла Російській імперії. Зараз це Грузія. Радянська влада під час Другої світової виселила етнічних турків, які і кримських татар, до Середньої Азії. Звідти частина приїхала до України.
Ясін Раїмович, турок-месхетинець:
- Что ждало нас тут - мы не знали. А привыкли, жили.
- Когда приехали?
- В 98 году сюда приехали.
В Україні доволі велика спільнота месхетинців. Частина з них живе нині в зоні АТО. Тому знову змушені переїжджати. Люди звернулися по допомогу до турецького уряду. І неподалік від міста Ерзінджана спеціально для переселенців з України збудували невелике селище.
Марат Расулов, голова всеукраїнської спільноти Месхетинських турків:
- Там в домах есть все, все необходимое. Вся мебель, посудная утварь, холодильник, стиральная машинка, пылесос - все. Они только взяли личные вещи. Зайдут в готовый дом и будут жить. Государство обещает обеспечить их работой. У кого есть специальность - будут по специальности.
- Привет.
- Здрасьте.
- Ты улетаешь? Куда?
- В Турцию.
- Домой?
Сьогодні з Харкова до Ерзінджана вилетіли два перші літаки. Та загалом повернутися до Туреччини хочуть близько трьох тисяч людей.
Йонет Дж. Тезель, посол Туреччини в Україні:
- Турків-месхетинців, які стали громадянами України, так само, як і кримських татар, ми сприймаємо як своєрідний міст дружби в наших стосунках з Україною. Тому, я думаю, вони збережуть своє громадянство.
У першому літаку - мешканці Слов'янська та околиць. Кажуть: про переїзд до Туреччини замислилися від початку бойових дій.
- Тяжело. Нету ни работы, ничего. Стабильности нет. Все уезжают. Но как бы это будет первая партия, а потом еще, говорят, вторая, третья. Пока не вывезут всех.
Та попри великі надії, ніхто з тих, хто сьогодні виїжджає до Туреччини, не продав своїх будинків. І поки не має наміру відмовлятися від українського громадянства.
- Эта Украина, как вам сказать, мы тут родились. Украина - это тоже для нас, как говорится… Не забудем мы Украину, по-любому приедем сюда.
Вони всі питають журналістів, коли й на якому каналі зможуть себе побачити. Забуваючи, що сьогодні ввечері дивитимуться вже турецьке телебачення.