У Києві військовий пенсіонер не дає жити родині та сусідам

Смітник - за стінкою! У Києві чоловік перетворив на пекло життя і своєї сім'ї, і сусідів! А все тому, що в чоловіка так званий синдром Плюшкіна - він зносить до своєї квартири непотріб з усіх усюд! Свою оселю забив хламом під саму стелю! А у під'їзді - сморід та антисанітарія. Що ж робити, якщо поруч живе людина-збирач? Та чи можна її зупинити?

Це - відомчий будинок Міністерства оборони. Живуть у ньому переважно колишні військові, офіцери. Неблагополучних родин тут ніколи не було. Та останні кілька років сусід із 10-го поверху не дає життя всьому під'їзду. В чоловіка - синдром Плюшкіна.

Галина Петрівна, сусідка:

- Его консьерж не пускает с пакетами, он посылает на три буквы и уходит.

- А часто с пакетами?

- Каждый день, утром-вечером.

Чоловік зносить до своєї трикімнатної квартири непотріб з вулиці. Що саме - показує сусідка.

- Здравствуйте, мы к вам в гости, посмотреть, что у вас тут и как.

Власник квартири ховається у далекому кутку, втім, зайти до оселі дозволяє. Коридор захаращений сміттям. Але найстрашніше - в кімнаті господаря: вона завалена майже до стелі. Двері не відчиняються, зайти всередину нереально. Весь цей непотріб Валерій Миколайович збирав по смітниках останні два роки. Та сміттям усе це він не вважає. Каже - то його речі.

- Жалко выбросить, за 15 лет столько набралось.

А це - кухня: важко навіть уявити, як тут можна їсти. Але в такому жахітті разом із Плюшкіним пристосувалися жити його родичі - дружина та син, нормальні люди, які вже просто не мають сил боротися із психічно хворим батьком. Валерій Миколайович - підполковник запасу. З військової служби його звільнили 16 років тому через шизофренію. Нам він скаржиться, що має маленьку пенсію.

- Завтракаю и еду по Киеву в поисках питания. Пенсии не хватает, поэтому приходится просроченные вещи покупать, в акциях, уцененные и тому подобное.

Підполковник не хоче зізнаватися, що ходить по смітниках. Він воліє називати це збиранням макулатури. Сусідка шокована, бо весь цей розгардіяж влаштований просто над її квартирою.

Валентина Іванівна, сусідка:

- Да хорошо, на мусорку ты пошел, собрал то, что тебе надо, но вот эти грязные пластиковые бутылки с-под молока, что с ними делать? Мне, например, интересно очень.

Прибрати все це сміття родичі Валерія Миколайовича не можуть - він охороняє свої скарби і стає агресивним, якщо хтось на них зазіхає. Чоловік складає лахміття не лише у квартирі, а й у під'їзді, тому в боротьбі з підполковником сусідам доводиться розробляти щоразу нові маневри.

- Соседи уже не вытерпели и поставили вот эту решетку, эту решетку поставили, он стал лазить сюда. И сетку поставили. Теперь сюда вроде бы не пропихивается, но теперь у нас уже здесь стоит, и вот стоит, пожалуйста.

Найбільше потерпають сусіди знизу. Тиждень тому в них по стелі текла вода і геть затопила дві кімнати й коридор.

- Тут все было мокрое, сейчас вторую комнату покажу. А тут видите, эта сторона, вот оно все подулось.

Виявилося, що знову таки винен підполковник, який зливав воду з батарей.

- Оказывается, он открутит, закрутить этот вентиль обратно не может, потому что нет инструмента, и все течет.

Як боротися з таким сусідом? Як родичам вплинути на голову своєї сім'ї? Психіатри нарікають на замкнуте коло в українському законодавстві. Аби примусово лікувати Плюшкіна з вулиці Курської, його треба визнати недієздатним. Але для цього потрібна експертиза, яку не можна провести без згоди хворого. 

Павло Дупленко, психіатр:

- Если дееспособен, то только чтобы родичи как-то его убеждали, чтобы он госпитализировался или убрал это мусор. Или ждать просто какого-то чп.

Знімальній групі Свідка Валерій Миколайович пообіцяв навести лад у квартирі до середини лютого. Втім, колись сини вже вивозили непотріб із квартири, але батько назбирав його знов.