Нагадати пароль | Реєстрація
Неділя, 26 вересня 2021
Найкращі детективи світу

Відео Канал "Новини"

Як інтегрувати дитину з ДЦП у суспільство

17 лютого 2016, 23:31
Дата ефіру/події: Середа, 17 лютого 23:31

У вашої дитини - ДЦП. Ці слова докорінно зміюють життя родин. Багатьох батьків це змушує боротися. Далі - історія про хлопчика, котрому пророкували життя у ліжку. Але попри все малий вже робить перші кроки. Дива наполегливості та сили волі.

Шестирічний Єлезар уже рахує англійською. Утім, лише останні півроку ходить без підтримки дорослих. Кожен крок для хлопчика - випробування. Бо в дитини - порушення опорно-рухового апарату. Це наслідок складних пологів.

Тетяна Корент, мама дитини з порушеннями опорно-рухового апарату:

- У меня на седьмом месяце отслойка плаценты резкая, и уже стоял вопрос жизни и моей и ребенка. Когда нас доставили в роддом, у меня уже было три часа кровоизлияние, гипоксия у ребенка. Очень в тяжелой форме все.

Гіпоксія - це кисневе голодування мозку. Воно може виникати під час складних пологів та вагітності. Внаслідок цього в дитини відмирають клітини мозку. А це часто призводить до  ДЦП.

Після народження Єлезар переніс кілька складних операцій. Лише у три роки хлопчик почав повзати. Лікарі казали Тетяні, що її син навіть не ходитиме! Та жінка - не здалася.

Ірина Зуйченко, фахівець із фізичної реабілітації:

- Сейчас много родителей проходят общеобразовательные программы, становятся реабилитологами, медсестрами. Каждая мама чувствует, где какая мышца в тонусе у ребенка.

Материнська турбота та методики реабілітологів творять дива. Єлезар уже навчився сам ходити! Наступного року хлопчик повинен піти в школу. Утім, особливим діткам потрапити у звичайний навчальний заклад - тяжко.

Тетяна Корент, мама дитини з порушеннями опорно-рухового апарату:

- Это тяжело. Я думаю, что даже нереально. Интернат. Единственное, что есть специализированые школы - интернаты, туда, куда нам есть шанс попасть.

Чому батьки так бояться віддавати особливих дітей в інтернати? Бо в цих закладах - спрощена програма. Потім дитині з інтернатною освітою майже нереально вступити до ВИШу.

Ось це - унікальна школа у Броварах. Тут учнів ніжно називають "мозайчата" - бо заклад називається "Мозаїка". І в ньому ніхто ніколи не каже, що вони діти з обмеженими можливостями. І їхня навчальна програма не відрізняється від програми інших шкіл. Від такого ставлення малі міняються на очах.

Ксенія Карбовська, засновниця Навчально-реабілітаційного центру Мозаїка:

- Дети действительно стали другие. И это замечают и родители, и все. Результаты очень хорошие. Мы когда брали персонал, мы брали тех, кто будет относится к ним как к обычным, нормальным детям.

Ксенія відкрила цю школу після того, як вижила у страшній автомобільній аварії. Аби робити добро. І їй вдалося.

- Рахуйте по порядку. Сім, Мілана, вісім, дев'ять.

Семирічна Ліза старанно пише в зошиті. У неї - ДЦП, і вона прикута до інвалідного візка. Утім, дівчинка вміє радіти життю та до безтями любить малювати.

- Давай розочку. Видишь? Уже розочка получилась. Оранжевая. Оранжевая розочка.

У цій школі фантазію дітей не обмежують. Ці картини намалювали малюки з ДЦП, синдромом Дауна та аутизмом. 

- Вот так раскрываются дети. Они на эмоциональном уровне выплескивают нестандартные свои ситуации. Была грусть. Задача была нарисовать грусть, печаль, слезы. Вот это все они показали.

Та найбільше, про що зараз мріють батьки таких діток - щоб суспільство не відверталося від них. Щоб вони могли навчатися поруч зі здоровими учнями. Як в Європі.

Наталія Гришина, біомедичний інженер:

- Зараз запроваджується інклюзивна освіта в Україні, щоб дітки такі навчалися в звичайних школах, відчували себе частиною суспільства. А також після школи вони можуть вступати в університети та успішно їх закінчувати.

Тетяна Знаменська, президент Асоціації неонатологів України:

- Есть опыт работы с нашей Троещинской школой, когда детки с ДЦП учатся в общих классах, и как дети бережно относятся к этим деткам. Вот это надо популяризировать, чтобы у родителей не было страха, что их детей обидят в общественных школах.

Та поки інклюзивна освіта в Україні - рідкість. І причина - ще й в неготовності суспільства приймати людей з особливостями.

Коментарі
Ім'я
Поле обов'язкове для заповнення
Текст
Поле обов'язкове для заповнення
Захист
Ви ввели невірний захисний код

Телебачення для всієї родини