Звинувачуваних у вбивстві ДАІвців у Биківні відпустили під домашній арешт

Не вистачає доказів. Судді відпустили під домашній арешт підозрюваних у вбивстві інспекторів ДАІ. Правоохоронців розстріляли просто на посту під Києвом рівно два роки тому. З того часу триває судове та досудове слідство. І крапку ніяк не поставлять. У чому затримка і чи бува не розвалюється справа?

Вони кожен день чекають, коли "любий син" приїде додому з Києва до рідного села, зайде в хату та обійме батьків. Але Ігор не приходить. Тож вони самі йдуть до нього.

- Хорошенький мій  хлопчик. Як мені скучно без тебе. Як мені жити, скажи? 

Ігорю Мазуру було всього 27. Разом із двома колегами - Сергієм Ригуном та Олександром Куликовським - несли службу на посту Биківня під Києвом. Це виявилося іх останнє чергування. Вночі 2-го березня 2014-го інспекторів ДАІ холоднокровно розстріляли.

- Я його як завжди, торт спекла, все готувала, чекала його приїзду. Тут вже Саша  дзвонить до чоловіка. Я чую, він  каже: "Як  розстріляли?" Я  схопила телефон. Почала   кричати. "Як розстріляли?  Ні   це неправда. Неправда". За що розстріляли, синочок мій милий?

Їх вбили впритул із автоматів. Все було раптово - патрульні навіть не встигли дати відсіч. Злочинці забрали у загиблих табельну зброю. Вже потім їхні колеги кинулися наздоганяти нападників, але вбивці кинули свою машину і зникли в лісі. За кілька днів керівництво МВС рапортувало: усіх трьох стрільців затримали.

- Всі груди перестріляті, пішло в голову. Вся головка побита. А він сидить в тій клітці. Вишиванки повдівали, падлєци і гади. Улибається до мене.

За ґратами опинилися Григорій Гульвиченко, Олесь Черняк - на той час неповнолітній, і їхній ватажок - організатор радикального угруповання Владислав Горанін.

Юлія Гончарук, адвокат постраждалих:

- Доказательство первое- то, что было изъято табельное оружие у Черняка. Признательные показания Гульвиненко - второго обвиняемого в деле. По версии следствия - Горанин выступает заказчиком этого убийства с целью завладения оружием.

Але Гораніна відпустили майже одразу після затримання - нібито через відсутність доказів.

Владислав Горанін, підозрюваний:

- Меня обвиняли, что я гипнозом, методом навиювання, примусив взять в руки оружие... Собственно, за что я сейчас в розыске нахожусь, так между прочим.

Він переконує, що справа сфальсифікована. Адже в нього є алібі. В ніч розстрілу нібито був на Майдані.

- Это глухарь. Доказательств по мне абсолютно никаких нет.

Тим часом інші двоє обвинувачених - Черняк та Гульвиченко - демонстративно різали собі вени просто в залі суду. Відмовилися від свідчень і тепер також повністю заперечують свою вину. Нині вони вже на волі. Місяць тому суд обрав відпустити їх під домашній арешт.

Адвокат обвинувачених:

- Суд столкнулся с фактами - досудебным следствием не установлена истина.

Тож адвокат переконує - справжні вбивці на свободі. І це намагаються довести.

Олена Сказко, адвокат обвинувачених:   

- Я считаю - Министерство внутренних дел и прокуратура почему-то лично заинтересованы в том, чтобы обвинить Черняка и Гульвиченко. А с Гораниным вообще загадочная история, это или политическая заинтересованность - когда не устраивает конкретная личность. Или это так работает система - надо найти виновных - вот они виновные, и не важны их личности.

В прокуратурі запевняють: слідчі провели багато експертиз, допитали два десятка свідків. Серед них і самооборонівці, які фатальної ночі чергували на посту ДАІ разом із патрульними. Але активісти нібито нічого-нікого не бачили!

Владислав Куценко, прокурор Генеральної прокуратури України: 

- Ми можемо говорити лише про двох осіб. Обвинувальний акт прямували по двом. Говорити про те, що ми там не були, ми це не робили - аж ніяк не вписується трошечки.

Але навіть в ГПУ не виключають: третій вбивця був, але ж хто він і де? Розкривати всі таємниці слідства прокурори відмовляються.

Юлія Гончарук, адвокат постраждалих:  

- У меня как представителя потерпевших очень много вопросов к следствию. То, что это дело специально тормозится, специально ему не дается ход - это факт.

Геннадій Стамбула, кореспондент:

- На місці, де жорстоко розстріляли інспекторів ДАІ, поставили ось такий пам'ятний знак. Тут практично завжди живі квіти. Приносять їх колеги загиблих, родичі і просто небайдужі люди, які знали ДАІшників.

У Сергія Ригуна залишилися дружина і двоє дітей. Він допрацьовував останні дні в ДАІ та вже збирався йти на пенсію. Олександр Куликовський не дожив до свого 37-го дня народження два тижні. А рідний брат Ігоря Мазура так і продовжує службу в МВС.

- Сниться. І хлопцям сниться, що там добре. Скажіть моїй мамі, хай вона не плаче.

Галина Мазур вже виплакала всі сльози. Вона щодня ходить до Ігоря на могилу. Поговорить із сином та повертається додому. Щоб жити далі.