Таксидермісти - особливості фаху
Вони не бояться вовків, левів та ведмедів. Готові працювати зі слонами та навіть крокодилами. Таксидермісти - це люди, що вміють перетворювати небезпечних хижаків на опудала. Своє ремесло називають мистецтвом, поповнюють музейні фонди України рідкісними екземплярами своїх робіт та кажуть, що нині українці дедалі частіше мріють перетворити своїх домашніх улюбленців на довговічні опудала. Чи можливо це та навіщо?
Дорогі меблі, манекени і шкури тварин. Це - майстерня таксидерміста. Олексій розповідає, скільки треба часу, аби виготовити опудало.
Олексій Жельман, таксидерміст:
- Вычиняем, потом собирается чучело непосредственно, сушится, самый длительный процесс, это самый длительный процесс, а потом окраска и создание антуража.
Його професія - рідкісна в Україні. Таких спеціалістів, як Олексій - не більше сотні. Шкури впольованих тварин, привезені мисливцями, Олексій із командою перетворює на неймовірні композиції.
Олексій Жельман, таксидерміст:
- Это пенополиуретановый манекен, он используется для изготовления чучела, для сборки на нем работы.
Готова робота коштує від трьох тисяч гривень. Дорогі в цій майстерні ось ці пуфики.
Олексій Жельман, таксидерміст:
- Это пуфики из ноги слона, это саванный африканский слон. К нам приходит сухосол, соленая шкура.
Чоловік розповідає: трофеї йому привозять українці, що професійно полюють.
- Глухарь этот приехал из Беларуси, в Украине охота на него закрыта.
А ось Сергій працює над муляжем голови крокодила. Шар за шаром він накладає фарбу. Треба досягти максимальної схожості, щоб рептилія "ожила".
Сергій Майоров, таксидерміст:
- Муляж получается однотонный, ему надо придать естественную окраску. Принцип простой - красим аэрографом, тон пасти задается. Пшик...
Чиї тільки опудала й муляжі доводиться робити на замовлення українців. Риби, птахи, зубри, люстри з оленячих рогів. За всім цим процесом у майстерні спостерігає маленька Люся. Ця кішка вже ніяк не реагує навіть на злих вовків. Вона ніколи не перетвориться на опудало, каже Олексій. Та зізнається: увічнити таким чином своїх хатніх улюбленців дедалі частіше бажають українці.
Олексій Жельман, таксидерміст:
- У меня умерла собачка, можете сделать чучело? Это не совсем соответсвует нашей профессиональной этике.
Олексій каже: за таку роботу не береться. На початку 90-х у його команди був сумний досвід з перетворення померлої собачки на опудало. Господарці результат не сподобався.
Сергій Майоров, таксидерміст:
- Заказали кокер-спаниеля американского. Она осталась недовольная, потому что он был очень печальный.
Відтоді таких замовлень у майстерні не беруть. Навпаки, таксидермісти намагаються пояснити згорьованим українцям, що померлу тваринку ліпше поховати, аніж перетворювати її на елемент інтер'єру.
- Это будет безжизненный предмет с натянутой на него кожей вашего любимца.
З такою думкою погоджуються й психологи. З улюбленцем варто попрощатися, а не робити з нього символ безсмертя та зберігати в оселі.
Олена Рихальська, психолог:
- Мы не можем говорить о какой-то психиатрии. Мы можем говорить, что это люди с эмоциональной депривацией, то есть неудовлетворенными эмоциональными чувствами и потребностями. И с этой точки зрения получается подмена чучелом - реальную жизнь.
А ось у США замовити опудало померлого пса, котика чи папуги - звичайна справа. Безліч таксидермістів беруться за таку роботу й не вважають це аморальним. Але зазвичай, більшість клієнтів не задоволені результатом. Адже і форми, і погляди - не ті, що були в живих улюбленців.
Українські таксидермісти кажуть: виконують не тільки замовлення для приватних колекцій. Часто опудалами стають тварини, що потрапили під колеса автомобілів. Свідки таких аварій приносять маленьких білочок і птахів до спеціалістів. А вони дають їм друге життя - після обробки та відтворення відправляють їх до музеїв України.
