Герой-коханець

Анатолій Шершень стояв з пістолетом у руці на внутрішньому дворі Лук'янівського СІЗО. Поруч його співкамерник В'ячеслав Кузьменко. Вони разом наважились на втечу, але тепер напарник відверто нервував, він був надто психований і абсолютно непідконтрольний. Шершень знав, його шанси пройти крізь охорону і вирватись за стіни СІЗО живим - мізерні. У голові пульсувало єдине питання: чому він дозволив ситуації так ускладнитись? Його злочини, ті, через які він сюди потрапив, завжди були витончені. Він був майстром маніпуляцій і всю брудну роботу виконував тільки чужими руками. А тут раптом сам опинився під прицілами автоматів. Все йшло дуже погано, і за кілька секунд мало стати ще гірше.