Героїчна медсестра Майдану

Світ продовжує дізнаватися імена Героїв Майдану. Марія Матвіїв - медсестра швидкої допомоги з міста Буська. 20-го лютого під кулями, без шолома й бронежилета вона допомагала пораненим. Жінка потрапила на відео та фото закордонних кореспондентів. Нині ж головний редактор українського інтернет-видання знайшов героїню через соцмережу та повідомив усім її ім'я.

Це шматок відео з Інститутської 20-го лютого. Всі, хто його бачив, захоплювалися мужністю білявки, яка без жодних засобів захисту під кулями перев'язує пораненого. Марія Матвіїв - сорокаоднорічна медсестра швидкої допомоги з містечка Буська. Її в соцмережах уже назвали найгероїчнішою жінкою планети. Марія з цього лише сміється.

Марія Матвіїв, медсестра з Майдану:

- Я боюся всього - я мишей боюся, темноти боюся, щурів боюся. Господи, я не найгероїчніша жінка планети.

20 лютого Марія з чоловіком приїхали на Майдан уже вп'яте. Виїхали ще звечора - коли дізналися з новин, що в столиці відстрілюють людей. Марія каже - навмисно не одягала медичного жилета, щоб не бути мішенню для снайперів. Про захисні обладунки навіть не думала - не боялася загинути від кулі.

Марія Матвіїв, медсестра з Майдану:

- Я думаю - в мене ж 12 років дитині. Застрілять мене - кому він буде потрібен. Ото в мене тоді думка виникла. А так, чесно вам кажу, я навіть не подумала, що мене може хтось застрілити. Що взагалі можуть мене застрілити - я от знала, що мене кличуть - значить, я там потрібна і всьо! Я маю надати допомогу.

На Інститутській Марії вдалося допомогти кільком пораненим. В одного, пригадує, була прострелена нога. Іншому - снайпер поцілив у голову.

Марія Матвіїв, медсестра з Майдану:

- Я не знаю, чи то була така допомога. Евакуювали чотирьох людей ми тоді. Ото іменно за тих, то було ну хвилин десять, напевно. П'ятнадцять - я точно часу не знаю. Ну, я не витягувала того хворого, бо то було нереально, бачте, я тут руку тримаю на рані.

Коли Марія рятувала людей, її чоловік Петро добував ліки та воду. Зізнається - за дружину хвилювався, але тоді було не до страху.

Петро Цьох, майданівець, чоловік Марії:

- В той час, напевно, ніхто не боявся. Боялись вже, може, пізніше, переживали, а в той час як такого страху не було. Пізніше то вже всьо розумілося, що і як було.

Друзі та колеги Марії пишаються нею. Її героїчним вчинком не здивовані: кажуть - завжди була порядною, скромною та жертовною людиною.

Ольга Колісник, колега Марії:

- Вона для допомоги комусь віддасть себе всю. Тільки щоб людині допомогти. Вона є справедлива, як я вже говорила. Вона є опитміст в нас дуже страшний. Такої оптимістичної людини я не зустрічала.

Уже на мирний Майдан Марія та Петро возили свого 12-річного сина. Хотіли, щоб він поглянув на місце, де за його майбутнє загинули люди.