Правоохоронці з Західної України охороняють стратегічні об'єкти на Харківщині та Донеччині

Півсотні тернопільських правоохоронців пильнують ладу і стратегічних об'єктів на Харківщині й Донеччині. У гарячі точки поїхали добровольцями. Навідати спеціально створений загін прибули колеги - співробітники ДАІ, керівництво управління. Привезли харчі, потрібні речі й намагалися підняти бійцям бойовий дух. Та як виявилося, він у них на висоті.

15 тернопільських ДАІвців вирушають у зону АТО. День соняшний і наче спокійний. На трасі дедалі менше цивільного й більше військового транспорту. Перша зупинка - Ізюмська телерадіовежа. Бійці за паркан не пускають - перевіряють документи. Вони тут, щоб не зазнати поразки в не менш жорстокій і важливій, ніж на полі бою, інформаційної війни. Передавач ретранслює на Харківську область усі українські канали.

Юрій Каранда, керівник цеху трансляції Ізюмської телевежі:

- Если бы их здесь не было, у нас бы был сейчас Карачун. Там защиты не было, в результате мачту завалили. Сами знаете, что твориться. У нас здесь до этого, слава Богу, не дошло.

Кабінети, кімнати відпочинку, коридори тимчасово перетворені на військовий штаб. Хоч не пишно, та затишно - запевняють бійці. І ситі, і вдягнуті, і навіть головний український делікатес є.

Іван Подлецький, керівник сектору Козівського РВ міліції:

- У нас всього вистачає, є харчі, є сигарети, є чаї, кава, сало наше українське, у нас все є.

У загоні цілодобове чергування. Частина охороняє міст через Сіверський Донець, решта перевіряє автотранспорт на головних шляхах. Та ретельно патрулюють територію телевежі. Вночі затримали групу в камуфляжі.

Андрій Лещишин, інспектор спецпідрозділу Грифон в Тернопільській області:

- Близько другої ночі на пості номер 6 було затримано нами 6 чоловік, які намагалися проникнути на територію.

Порушників доправили до райвідділку міліції. Місцеві правоохоронці дякують, мешканці вибачаються. Нарешті збагнули: прибулі із Західної України - то друзі й захисники, а не агресори, як їх називають російські ЗМІ.

Андрій Фірман, командир зведеного загону УМВС України в Тернопільській області:

- Вони зрозуміли, що ми прийшли тут не грабувати, не розстрілювати, як десь була пропаганда, що прийшли бандерівці. А побачили - дійсно, хлопці несуть службу по охороні громадського порядку, щоб захистити їх від мародерства, грабежів, розбоїв.

Місцева мешканка тітка Ліля в загоні наче рідна мати. Чи не щодня разом з чоловіком вже два місяці возить бійцям харчі. Закрутки, картопля, цибуля, сьогодні на десерт - трохи персиків. 

Лілія,  мешканка м. Ізюма:

- Я українка, і більше не скажеш, це найважливіше, зайві слова лишні. Я тільки бажаю перемоги і всім живими і здоровими повернутися, і все.

Блокпост між Слов'янськом і Краматорськом - наступна зупинка. Зруйновані набоями будівлі, сліди від мінометних обстрілів. Розорені війною міста потроху оговтуються, люди повертаються у свої домівки. Ні стін, ні даху у спецпризначенців. Табір просто неба. Намети з підручних матеріалів, окопи, і їжа на багатті.

Петро Демборинський, співробітник УМВС України в Тернопільській області:

- Це наша кухня, де ми тримаємо їсти, склади, скажемо так. Яму викопали, щоб було чуть холодніше, електрики зараз нема, бо підірвали підстанцію.

Вдень затишшя, тож відпочивають. Утім, до бою готові щомиті.

- Бронежилет під головою, одразу щоб узяти, прибор нічного бачення, бінокль, кулемет, розгрузка, гранати, гранати, магазини.

Пліч-о-пліч із тернопільськими ДАІвцями житомирські десантники, харківські нацгвардійці.

Сергій Філоненко, командир роти Національної гвардії з м. Харкова:

- Хорошие друзья, напарники. Вместе несем службу, вместе разделяем боевой пост, прикроют всегда, мы друг друга прикрываем, отличные ребята.

Захід, Схід, Центр, Південь... Усі українці, і всі єдині - жодного шансу сепаратистам, бо Україна - неподільна.

Ростислав Кулик, співробітник УМВС України в Тернопільській області:

- Це - наша земля, сюди нема чого пхаться. Ми будемо до кінця і в принципі готові і на третю ротацію, і на четверту. Скільки треба.

У миті затишшя чоловіки жартують, розповідають про свої сім'ї, за якими безмежно сумують, обмінюються адресами. Щоб після перемоги, яка неодмінно буде, приїхати вже родинами одне до одного в гості. А поки всі гуртом співають. 

- Ллється кров і любов, все тобі віддати, за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ! Слава Україні - героям Слава!