Куля для комдива. Таємниця загибелі Щорса

У Радянському Союзі його ім'я було легендою. По всій країні школярі на уроках вивчали пісню про те, як "шел под красным знаменем командир полка, голова изранена, кровь на рукаве". Цим командиром був прославлений герой Громадянської війни Микола Щорс. Білих плям у біографії Щорса досить багато - адже навіть загинув він за вельми дивних і загадкових обставин. І цій таємниці налічується майже сто років. За офіційною версією, Щорс був на передовій, коли кулеметна черга скосила комполка на смерть. Після виходу у 1939 році фільму Олександра Довженка "Щорс" інтерес до легендарного командира зріс неймовірно. Його іменем називають вулиці й радгоспи, кораблі й військові з'єднання. Проте кілька спроб знайти могилу Щорса не закінчилися успіхом. І лише наприкінці 40-х років минулого століття знайшли поховання та зробили ексгумацію. При розкриті труни виявилося, що тіло Щорса добре збереглося. Фахівці встигли розгледіти обличчя комдива, його борідку й вуса, але через хвилину все почорніло від доступу повітря. А далі сухі рядки експертизи повідомляють, що куля, швидше за все належала револьверу - не кулеметна! - Увійшла в потилицю, а вийшла через ліву тім'яну кістку. Постріл був зроблений з близької відстані. Іншими словами, Микола Щорс був убитий кимось зі своїх, а не білогвардійцями, як це стверджувала радянська пропаганда...