Поранені герої Майдану потребують і пам'яті, і допомоги

Їх лікували в українських та закордонних клініках. Поставили на ноги не усіх, дехто й досі потребує допомоги.

Залита кров'ю торік вулиця Інститутська. Нині ходити тут безпечно. А 12 місяців тому за цими клумбами, деревами, стовпами ховалися мітингувальники. Про розстріли не дають забути сліди від куль. На згадку  про загиблих - хрест та фото з квітами. Вони віддали свої життя, щоб Україна стала справді демократичною та європейською.

На волосині від смерті був киянин Віктор Орленко. Торік 18 лютого дістав вогнепальне поранення в голову. Ввечері після роботи батько двох дітей поїхав у центр протестів шукати 19-річного сина. Дружина наче передчувала біду - бачила напередодні лихий сон.  

Галина Орленко, дружина пораненого:

- Дочка казала: мама, ти так другий раз і чоловіка наче крізь землю бачиш, а тут дочка говорить: мама, щось не спрацювало. Недогледіли. Та хто там на той період когось глядів. Туди всі йшли, ніхто ні прощо не думав, усі йшли, щоб тільки в країні щось змінити.

Пані Галина вже рік не відходить від чоловіка. Віктора Орленка після поранення оперували найкращі фахівці київського Інституту нейрохірургії. У березні після того, як 53-річний Віктор упав у кому, постраждалого транспортували до відомої берлінської клініки "Шаріте". Втішних прогнозів німецькі лікарі не давали, але диво сталося.

Галина Орленко, дружина пораненого:

- Розмовляв, шуткував там. І їв по-трошку. Ну втомлювався, знаєте, як маленька дитина: поїв і засипає, такий довольний.

Точної вартості лікування та реабілітації пані Галина не знає. Дорогі рахунки оплачували благодійники. Серед них начебто був і український фонд. Про це розповіли німецькі волонтери, коли пояснили, чому більше не можуть фінансувати реабілітацію Віктора. За кілька тижнів після повернення до України стан пораненого на Майдані погіршився: він перестав їсти, не розмовляє і лише іноді розплющує очі. Однак благодійний фонд, який частково платив за лікування у Німеччині, на батьківщині про Віктора забув.

Галина Орленко, дружина пораненого:

- Людська допомога. І тримаємося ми ось уже завдяки тільки людям.

Олександр Кононюк, завідувач відділення Київської міської клінічної лікарні:

- Нуждается на сегодняшний день в достаточно дорогом, давайте честно и откровенно говорить, в дорогом лечении и дорогой реабилитации. И не все, что мы бы хотели в наших условиях совершить в плане лечебных мероприятий, не все у нас, может быть, и получается.

На Майдані за краще майбутнє України починаючи з 30 листопада 2013-го року віддали життя 106 протестувальників, поранених - в десятки разів більше. Понад півсотні досі залишається зниклими безвісти.

На Водохреще біля ніг Олександра Клименка вибухнула граната.

Олександр Клименко, фотокореспондент:

- Так воно залетіло, тут розрізали, але тут не заживає і не заживає. На погоду болить, так я відчуваю. Ну...

А це фото уламків, які витягли з ноги чоловіка.

Олександр Клименко, фотокореспондент:

- Оця штука десь отака.

Військовий фотожурналіст за 20 років кількадесят разів їздив до гарячих точок. Та вперше був поранений торік в Україні. А ще його ледь не затримали як організатора заворушення.

Олександр Клименко, фотокореспондент:

- Це 19-го мене поранили, 20-го ввечері мені десь о 8-й дзвонить телефон, представляється чоловік, що він з райвідділу міліції Дарницького, і що я такий-то такий-то, і що ви зареєстровані як організатор масових заворушень. В Дарницькму суді було багато людей судили і зразу їх садили. Судили та й садили.

За місяць ситуація змінилася - з підозрюваного Олександр став свідком.

Олександр Клименко, фотокореспондент:

- Революція перемогла, Янукович втік, мені дзвонять і вже зовсім іншим тоном говорять, що ви постраждали, ми вас запрошуємо, бо прокуратура робить розслідування, як там били журналістів, знущалися над ними.

Щоправда, з весни Олександр жодних новин від слідчого не чув.

Рідні Віктора Орленка сподіваються почути інші новини. Чи знайшли кошти, викрадені з банківської картки, куди люди жертвували на лікування чоловіка. Поки ж сім'я майданівця вкотре звертається до небайдужих про допомогу. Щоб жити, Віктору щодня потрібні дорогі препарати. І дружина, і діти вірять: світ не без добрих людей. І їхній герой обов'язково повернеться додому.

Галина Орленко, дружина пораненого:

- Щас говорим, що нам там сусіди в селі, бабушка з дєдушкою, город виорали восени, то треба якось, шоб поїхать на город. Ми його підбадьорюємо. Хоч я кажу, що ми все візьмемо на себе. Аби тільки поправився.

Тетяна Коваль, Олександр Стратійчук, Святослав Мелешкін, Андрій Мартищенко