Країни Перської затоки не бажають приймати мігрантів

Медіа вже оприлюднили план Президента Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, що пропонує країнам ЄС вже найближчого тижня  розмістити 160 тисяч біженців. Найбільше нелегалів має прихистити Німеччина - 34 тисячі. Франція - понад 26 тисяч, а Польща - 10 тисяч біженців. Найменше мігрантів дістануть притулок на Кіпрі та Мальті. Втім, аналітики кажуть - не лише Європа, а, приміром, країни Перської затоки могли б оселити в себе утікачів. Чому ж Об'єднані арабські емірати й Саудівська Аравія, до яких з Сирії така ж відстань як, приміром, до Туреччини - стоять осторонь гуманітарної й міграційної кризи?

Тіло мертвого трирічного хлопчика на пляжі курортного міста Бодрума в Туреччині. Цього тижня ці приголомшливі й моторошні кадри облетіли світ. Передові шпальти провідних міжнародних видань писали про маленького сирійця Айлана. Разом з батьками і старшим братиком Галіпом вони човнами добиралися до Греції, щоб потім перебратися до Канади. Батьки вирушили в ризиковану мандрівку з міста Кобані, щоб врятувати синів і вивезти якнайдалі від війни, але не змогли зробити цього. Для дружини й дітей море стало домовиною.

Абдулла Курді, батько дітей:

- Щоранку вони будили мене, мої діти були неймовірні, я не хочу нічого. Життя втратило будь-який сенс. Перевізник, який організував подорож, стрибнув за борт і втік, коли розпочався шторм. Човен перекинувся, мої хлопчики були поруч, але вислизнули з рук.

Тіма Курді, сестра Абдулли Курді:

- Він підняв їх, сам міг втопитися, але щосили тримав дітей над водою, щоб вони дихали, вони кричали: тату, не вмирай! Невдовзі Галіб у його лівій руці наковтався води й був мертвий, він намагався врятувати молодшого сина, побачив кров, було пізно… він лише заплющив синові повіки й відпустив…

Немовлята на залізничних коліях цього тижня стали знаряддям для протесту в Будапешті. Тисячі нелегалів штурмували вагони, щоб дістатися кордону з Австрією, щоб потім вирушити до Німеччини й Британських островів. Проте поліція замість бажаних європейських маршрутів силоміць витягала мігрантів  з вагонів і відправляла до тимчасових таборів для біженців. Дозволяли їхати лише пасажирам з Шенгенськими  візами. Люди у відчаї зважувалися на радикальні дії.

Вагітні жінки, діти. Мігранти з Еритреї, Афганістану, Лівії, Судану, Сомалі гинуть чи не щодня - на морі й суходолі. Гуманітарна криза викликає співчуття, обурення, дискусії, але реальних дій, спрямованих на розв'язання рекордного для Старого світу переселення - вкрай мало. Країни Євросоюзу ділять потоки, надають гроші на обладнання центрів тимчасового утримання переселенців, але проблема набуває дедалі загрозливіших масштабів, і ЄС не може впоратися з рекордною кількістю утікачів.

В ООН підрахували - з понад чотирьох мільйонів біженців із Сирії лише 629 тисяч людей переселилися до сусіднього Лівану, 250 тисяч до Іраку, ще менше - до Єгипту - 132 тисячі. Натомість Туреччина зустріла біля своїх берегів майже 2 мільйони утікачів. І тенденція йде до збільшення.

Водночас прихистити на своїй території біженців з сусідньої Сирії могли б Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт - твердять аналітики й правозахисники. Вони не менш розвинені, ніж Німеччина, Велика Британія, куди так прагнуть потрапити біженці. До того ж це дало б змогу уникнути релігійних бар'єрів.

Та попри фінансову спроможність жодна з країн Перської затоки не погоджується оселяти біженців на своїй території. Бояться поширення конфліктів і на своїх землях і демонстративно дотримуються нейтралітету. Попри заклики ООН не стояти осторонь міграційної кризи арабські держави категорично відмовляються долучатися. Щоправда, за інформацією журналістів і правозахисників з Human Rights Watch, і тут є але. Адже табу стосується лише зубожілого населення Сирії. Заможних переселенців з буремних країн приміром, у Об'єднаних Арабських Еміратах, через кордон пропускають без проблем.

Ірина Борсук