Декомунізація України почнеться з Києва

Отже, до Дня Незалежності мусять прибрати всю радянську символіку. Тим часом мистецтвознавці побоюються за долю шедеврів того часу. Нагадаю, комуністичну символіку, гасла й цитати рядянських керівників заборонили ще місяць тому. До списку "табу" потрапили і відповідні назви населених пунктів та підприємств.

- Чи знаєте як ця вулиця називається?

- Ой, забувся, забувся.

- Ця вулиця називається Воровського.

- Воровский, какой-то политический деятель времен советской власти.

- Це ще було в 20-х-30-х роках.

- Чи знаєту, що вулиці повернули її історичну назву Бульварно-Кудрявська?

- Ні, не знаю.

- Вперше чую про це. Дуже цікаво.

Відновлення історичних назв - процедура не надто складна. На відміну від перейменування, що потребує і вивчення, і обговорень, і часу. Лише у столиці експерти нарахували дві з половиною сотні провулків, вулиць, бульварів та площ, назви яких мають бути змінені. Ще у переліку більш як тисяча населених пунктів.

Павло Подубєд, співробітник Українського інституту національної пам'яті:

- Очікуємо на підписання закону, щойно набуває чинності закон - у нас уже є підготовлена низка кроків Українським інститутом національної пам'яті, для того, щоб цей закон почав активно імплементуватися, тобто запроваджуватися у життя. І сподіваємося, що в 15-му році ми вже побачимо цілковито іншу топоніміку України.

Зникатиме в Україні і комуністична символіка. У Києві її вже почали знімати, як от на платформах метрополітену, або ховати. За цим листом із зображенням сцени, на станції Театральна, ще восени заховали барельєф Леніна. Пасажири кажуть - правильно!

- Жить по-новому, щоб не забивать голову старим.

- Я считаю, что нужно убрать вообще везде, отовсюду, они не нужны. Хотя для экзотики... У меня был родственник с Израиля, так он на станции Театральна фотографировал вот здесь эти барельефы, когда они еще были.                                                         

Та нині у Метрополітені ще є біля чого сфотографуватися на пам'ять. Ось на цьому панно на виході зі станції - і серп із молотом, комуністичні лозунги. А це вже інше мистецтво, хоча теж монументальне. Серед цих шести мозаїк мистецтвознавець виділяє дві центральні, називає шедевром. Одна славить працю, сусідня - воїна-визволителя.

Єлизавета Герман, мистецтвознавець:

- То, как они сделаны, сближает их скорее с таким неформальным искусством, подпольным искусством советского союза. Нужно сказать, что тот же Валерий Ламах, который был соавтором, он также известен, как художник-нонконформист.

Єлизавета спеціалізується на мистецтві 60-х. Усе цінне з того часу, що зникло чи зникає, разом із колегами внесла до альбому. Показує мозаїку у старому терміналі Борисполя. Після перебудови цей витвір і не побачиш.

- Абсолютно новаторский художественный язык, эта мозаика могла быть сделана в любой другой стране мира, если немножко скорректировать сюжет. Это абсолютный шедевр, я считаю.

Зафіксувати на світлинах, навіть серпи та молоти, що не мають художньої цінності, поспішає Євген Нікіфоров.

Євген Нікіфоров, фотограф:

- Месяц назад я был в Краматорске, и там был Ленини, который согласно закону подлежит сносу, и этот Ленин был разукрашен в желто-голубой. На нем был желто-голубой шарфик. И буквально через неделю, как я сделал этот кадр, Ленина снесли.

Торік фотограф почав знимкувати, як столицю забарвлюють у жовто-блакитний, і помітив, що у національні українські кольори вбирають навіть комуністичні символи.

Євген Нікіфоров, фотограф:

- Переключился на съемку в том числе и этих объектов. Просто на память.

В архіві юнака сотня об'єктів, перефарбованих у колір національного стягу, та три десятки - із комуністичною символікою. Попереду, каже, ще багато роботи - хоче відзняти якнайбільше до початку демонтажу. Його розпочнуть із меморіальних дошок, барельєфів, пам'ятників. Долю кожного визначатимуть органи місцевого самоврядування, враховуватимуть і громадську думку. Цінні об'єкти не знищуватимуть - їх пропонують зібрати у парку радянського тоталітаризму у Києві.

Тетяна Коваль, Святослав Мерешкін, Андрій Мартищенко