Декомунізація України почнеться з Києва
У столичній підземці демонтують усі серпи і молоти, а на інших об'єктах комунальної власності - зображення Володимира Леніна. Днями Київрада ухвалила процедуру декомунізації Києва.
Отже, до Дня Незалежності мусять прибрати всю радянську символіку. Тим часом мистецтвознавці побоюються за долю шедеврів того часу. Нагадаю, комуністичну символіку, гасла й цитати рядянських керівників заборонили ще місяць тому. До списку "табу" потрапили і відповідні назви населених пунктів та підприємств.
- Чи знаєте як ця вулиця називається?
- Ой, забувся, забувся.
- Ця вулиця називається Воровського.
- Воровский, какой-то политический деятель времен советской власти.
- Це ще було в 20-х-30-х роках.
- Чи знаєту, що вулиці повернули її історичну назву Бульварно-Кудрявська?
- Ні, не знаю.
- Вперше чую про це. Дуже цікаво.
Відновлення історичних назв - процедура не надто складна. На відміну від перейменування, що потребує і вивчення, і обговорень, і часу. Лише у столиці експерти нарахували дві з половиною сотні провулків, вулиць, бульварів та площ, назви яких мають бути змінені. Ще у переліку більш як тисяча населених пунктів.
Павло Подубєд, співробітник Українського інституту національної пам'яті:
- Очікуємо на підписання закону, щойно набуває чинності закон - у нас уже є підготовлена низка кроків Українським інститутом національної пам'яті, для того, щоб цей закон почав активно імплементуватися, тобто запроваджуватися у життя. І сподіваємося, що в 15-му році ми вже побачимо цілковито іншу топоніміку України.
Зникатиме в Україні і комуністична символіка. У Києві її вже почали знімати, як от на платформах метрополітену, або ховати. За цим листом із зображенням сцени, на станції Театральна, ще восени заховали барельєф Леніна. Пасажири кажуть - правильно!
- Жить по-новому, щоб не забивать голову старим.
- Я считаю, что нужно убрать вообще везде, отовсюду, они не нужны. Хотя для экзотики... У меня был родственник с Израиля, так он на станции Театральна фотографировал вот здесь эти барельефы, когда они еще были.
Та нині у Метрополітені ще є біля чого сфотографуватися на пам'ять. Ось на цьому панно на виході зі станції - і серп із молотом, комуністичні лозунги. А це вже інше мистецтво, хоча теж монументальне. Серед цих шести мозаїк мистецтвознавець виділяє дві центральні, називає шедевром. Одна славить працю, сусідня - воїна-визволителя.
Єлизавета Герман, мистецтвознавець:
- То, как они сделаны, сближает их скорее с таким неформальным искусством, подпольным искусством советского союза. Нужно сказать, что тот же Валерий Ламах, который был соавтором, он также известен, как художник-нонконформист.
Єлизавета спеціалізується на мистецтві 60-х. Усе цінне з того часу, що зникло чи зникає, разом із колегами внесла до альбому. Показує мозаїку у старому терміналі Борисполя. Після перебудови цей витвір і не побачиш.
- Абсолютно новаторский художественный язык, эта мозаика могла быть сделана в любой другой стране мира, если немножко скорректировать сюжет. Это абсолютный шедевр, я считаю.
Зафіксувати на світлинах, навіть серпи та молоти, що не мають художньої цінності, поспішає Євген Нікіфоров.
Євген Нікіфоров, фотограф:
- Месяц назад я был в Краматорске, и там был Ленини, который согласно закону подлежит сносу, и этот Ленин был разукрашен в желто-голубой. На нем был желто-голубой шарфик. И буквально через неделю, как я сделал этот кадр, Ленина снесли.
Торік фотограф почав знимкувати, як столицю забарвлюють у жовто-блакитний, і помітив, що у національні українські кольори вбирають навіть комуністичні символи.
Євген Нікіфоров, фотограф:
- Переключился на съемку в том числе и этих объектов. Просто на память.
В архіві юнака сотня об'єктів, перефарбованих у колір національного стягу, та три десятки - із комуністичною символікою. Попереду, каже, ще багато роботи - хоче відзняти якнайбільше до початку демонтажу. Його розпочнуть із меморіальних дошок, барельєфів, пам'ятників. Долю кожного визначатимуть органи місцевого самоврядування, враховуватимуть і громадську думку. Цінні об'єкти не знищуватимуть - їх пропонують зібрати у парку радянського тоталітаризму у Києві.
Тетяна Коваль, Святослав Мерешкін, Андрій Мартищенко