Реабілітація інвалідів АТО

Що допомагає навіть прикутим до ліжка бійцям вірити в ліпше?

- Так щоб я мав на когось якусь злість, то ні, це мій вибір, а те, що зі мною сталося, це сталося - тепер у мене своя задача - поставить себе на ноги.

Вадим Свириденко - ветеран АТО, був поранений під Дебальцевим. Коли воїна вивозили з оточення, бронетранспортер підірвався на міні. Три доби ледь живий Вадим лежав просто неба. На вулиці було мінус 20. Єдиний з усіх він вижив, але відморозив кінцівки. Та чоловік не впадає у відчай.

Вадим Свириденко, ветеран АТО:

- Впадати в депресію і казати "як мені погано" - скільки людей рятувало, то я їм даю шану і показую, що зі мною усе гаразд.

Повернути бійців, що дістали поранень, до повноцінного життя, можна - запевняють у Міноборони.

Всеволод Стеблюк, помічник Міністра оборони України за медичним напрямком:

- Існує практика, коли військовослужбовець, навіть якщо він втратив кінцівку - ампутант - але він хоче служити, то він залишається служити в ЗСУ. Йому підбирають таку роботу, щоб це йому було неважко, але максимально використати його життєвий і бойовий досвід.

Важливо, щоб кожен вояк, який перебуває на лікарняному ліжку, відчував, що його долею опікуються.

Всеволод Стеблюк, помічник Міністра оборони України за медичним напрямком:

- Досвід американської війни свідчить, що якраз ветерани В'єтнаму американської армії - вони мали вдвічі більше втрат від самогубств після війни, важливо, щоб держава не забувала про своїх захисників.

Та найміцніше тримають на цьому світі рідні. Вадим розповідає про дружину.

Вадим Свириденко, ветеран АТО:

- У нас була така домовленість, якщо я даже не телефоную добу чи дві, то це не означає, що мене вже немає. Так вона витримала, чесно кажучи, і коли вона вже прийшла до мене, то не було жодного дня, коли вона б не прийшла до мене без посмішки, хоч вона знала наперед, що у мене там будуть якісь ампутації... Завжди усі до мене заходили з посмішкою.

А прикладом для тих, хто через війну втратив кінцівки, часто є діти з обмеженими можливостями. Романові 8. Вже кілька років він відвідує центр реабілітації для дітей-інвалідів. Хлопчик народився з вадою, що заважала ходити, переніс кілька операцій. А зараз - вправляється в карате. І перемагає. 

- Це чотири в Києві медалі, вони золоті, а оці - ось ця бронзова, ну вообще це перше місце, а ця на Миколаївщині, а це теж у Києві було.

Тренування підштовхують до активного способу життя. Саме це - головні ліки для людей з обмеженими можливостями.

Анатолій Сальник, тренер із карате:

- Їм вийти, кудись доїхати - це величезний кусок роботи, і будь-який вихід для них до людей - це подія, і не важливо, яку хто медаль здобув, вони пишаються тим, що вони роблять, що вони щось можуть.

Вірить, що невдовзі зміниться його життя, ветеран АТО Вадим. Нині чоловік очікує на "розумні" біонічні протези. З ними він зможе рухатися і робити навіть найдрібніші рухи.  Наприклад - зав'язати шнурки на взутті чи працювати з комп'ютерною мишею.

Вадим Свириденко, ветеран АТО:

- Зараз у мене первинне питання - моя дружина вагітна, і стати на ноги чим швидше, навчитися користуватися протезами, ногами, руками, і навчитися не просто ходити, а бігати...

Іван Блохін, Олексій Соловей, Святослав Мелешкін, Юрій Нестеренко